Черниш Олександр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Черниш Олександр (25.12.1918 -16.8.1993) - український археолог, доктор істор. наук (з 1961), професор (1969). Досліджував ряд палеолітичних стоянок на території України.

Народився у Холмах (тепер Корюківського району Чернігівської обл.). У 1946 закінчив історичний ф-т Київського університету. У 1946-50 працював в Ін-ті археології АН УРСР (м.Київ). У 1951-93 - в Ін-ті суспільних наук АН УРСР (м.Львів): у 1951 - науковий працівник, 1957-61 - старший науковий працівник, 1962-86 - завідувач відділу археології, 1987-92 - провідний науковий працівник. Був одним із найбільш відомих українських учених другої пол. 20 ст. у вивченні найдавнішої історії Східної Європи. Наукову діяльність розпочав з дослідження пам'яток палеоліту межиріччя Південного Бугу і Дніпра. Відкрив і дослідив понад сотню стоянок палеоліту по берегах середньої течії Дністра, головним чином, у Чернівецькій обл.

Здобув світове визнання своїми численними працями з палеоліту та мезоліту Північного Прикарпаття, в яких розкрив на великому фактичному матеріалі процес заселення людиною Північно-Східного Прикарпаття, взаємозв'язок між життям і діяльністю людини та навколишнього середовища в льодовикову епоху. Багато уваги приділяв вивченню матеріальної і духовної культури палео-мезолі-тичного населення. Висунув оригінальну ідею про зародження родового ладу в середньому палеоліті (мустьєрська доба). Подав ґрунтовний опис мезолітичної печери Баламутівки на Середньому Дністрі - єдиної пам'ятки в карпатсько-волинському регіоні, де збереглися численні оригінальні малюнки. Відкрив рідкісні музичні інструменти палеолітичної доби, заклав основи львівської палеолітичної школи.

Автор кількох сотень наукових публікацій, у тому числі десяти монографій, зокрема