Чиншові селяни
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чиншові селяни, верства селян, що за пізнього середньовіччя й аж до кін. 19 в. одержували панські чи держ. землі для безреченцевого користування і за це платили чинш у формі натурального оброку або грошової ренти. Селяни-чиншовики могли передавати цю землю у спадкове користування, накладати на неї сервітути тощо, але титул власности залишався за первісним власником. Взаємини між власником і чиншовиком нормувалися законом або звичаєвим правом. Крім устійненої оплати грішми (або й замість неї), часто Ч. с. віддавали частину врожаю гол. власникові чи виконували на його користь ін. повинності.
Інститут Ч. с. поширився на Україну з Зах. через Польщу. Вже у 14 в. на землях під поль. володінням є сліди чиншового землекористування, а згодом воно стало відоме і під Литвою. Зокрема воно поширилося на укр. землях з поселенням на них поль. і нім. колоністів. Але вже з 16 в., особливо після волочного переміру 1557, система чиншового землекористування почала занепадати. Вона перетворилася на панщину, а кол. чиншовики ставали держ. селянами, а то й кріпаками. З другої пол. 17 в. при наявності великих зем. посілостей, які потребували обробки, гол. на Правобережжі, знову зросла кількість Ч. с. Чиншові правовідносини Речі Посполитої тривали далі на укр. і білор. землях у Рос. Імперії. Селяни віддавали перевагу чиншовим взаєминам над панщизняними, хоч чиншові оплати були високі і становили поважний тягар для землекористувачів. Тому критика поступових кіл і вимоги суспільно-екон. реформ у 19 в. були однаково звернені проти кріпацтва і чиншового землекористування. Після скасування кріпацтва чиншові взаємини не припинилися, що не сприяло бажаному звільненню селян від тягарів та підвищенню сіль. господарства. Тому рос. уряд ухвалив протягом трьох pp. (1886 — 89) ліквідувати залежність Ч. с. через викуп чиншовиками землі або через її перехід на оренду. Залишилися тимчасово в силі тільки чиншові взаємини міського населення (на землю, будинки). Остаточно вони зникли з вибухом революції 1917.
В. Маркусь
 |
Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
