Шаповал Микола Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мико́ла Юхи́мович Шапова́л (1886, Сріблянка — 1948), брат Микити Ш., військ., гром. і політ. діяч, ген.хорунжий родом з с. Сріблянки Бахмутського пов., закінчив Військ. школу в Чугуєві.

Під час першої світової війни був поранений у Сх. Пруссії і попав у нім. полон. У таборі Раштат заснував культ.-осв. т-во «Запор. Січ», а в м. Біла на Підляшші організував Укр. Громаду. Співр. Союзу Визволення України у Відні, один з організаторів 1 Дивізії Синьожупанників (командир І Запор. полку ім. Т. Шевченка). 1919 командир 7 піхотної кадрової дивізії і Подільської групи Армії УНР, згодом 16 загону, переіменованого на 3 Залізну дивізію, начальник Юнацької Школи у Кам'янці. В таборах інтернованих у Польщі начальник Спільної Юнацької Школи у таборах інтернування. Згодом у Чехо-Словаччині і (з 1924) у Франції, 1929 — 48 гол. Укр. Громади у Франції («Громада Шаповала»). За нім. окупації був заарештований (1940 — 41). Належав до УПСР і був гол. осередку УПСР у Франції. Ш. автор кн. «Проблеми демократії у Масарика»; перекладав з франц. мови Ромен Ролляна «Гра кохання і смерти»; ред. «Вісника Укр. Громади у Франції» та «Укр. Волі» в Парижі. Похований у Сошо (Франція).