Шмідт Петро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шмідт Петро Петрович (5(17).02.1867 – 19.03.1906) – один з керівників Севастопольського збройного повстання 1905. Нар. в м. Одеса, в дворянській родині. Батько – Петро Петрович Шмідт-старший, морський офіцер, старший морський начальник Бердянська. У 1886 закінчив Петербурзьке морське училище. Служив у 8-му Петербурзькому екіпажі. Влітку 1889 вийшов у відставку і оселився в м. Таганрозі, де працював у Азовсько-Донському комерційному банку. У 1892 поновлюється на військовій службі. У 1895 одержав звання лейтенанта. Служив у 18-му Балтійському та Сибірському флотських екіпажах. Через особистий конфлікт з керівництвом Владивостоцького порту, перевівся на торгівельний флот, де працював ревізором, старшим помічником, капітаном суден “Ігор” та “Діана”. З початком російсько-японської війни 1904-05 звернувся до Морського відомства з проханням про направлення на театр бойових дій. Ш. Було призначено офіцером вугільного транспорту “Іртиш”. Під час переходу з Лібави на Далекий Схід у Ш. загострилася хвороба нирок, внаслідок чого він був змушений повернутися назад. У 1905 – командир міноносця №253 Чорноморського флоту, м. Севастополь. Взяв активну участь у революційних подіях 1905. Після цусімської поразки, Ш. організував “Союз офіцерів – друзів народу”, від імені якого розіслав відозву, що закликала командирів кораблів підтримати революцію. Був тимчасово відправлений до Ізмаїлу. Восени повернувся до Севастополя, де розпочав активну агітаторську діяльність, брав участь у мітингах і маніфестаціях. 20.10.(02.09)1905 Ш. було заарештовано, але 04.11.1905 відпущено під тиском громадськості. Ш. було обрано “довічним депутатом” Севастопольської Ради робітничих, матроських і солдатських депутатів. Після звільнення продовжував активну політичну діяльність. 11.11.1905 Ш. було відправлено у відставку у званні капітана 2-го рангу. До збройного повстання у Севастополі Ш. віднісся негативно, вважаючи його передчасним. 14(27).11.1905 Ш. на запрошення повсталих матросів прибув на крейсер “Очаків” і фактично очолив повстання. Увечері 15(29).11.1905 крейсер “Очаків”, майже не чинячи опору, був розстріляний вірними урядові кораблями. Ш. був заарештований. Суд над Ш. відбувся в м. Очаків у лютому 1906. 18.02.1906 Ш., а також матросам О. Гладкову, С. Частинку та М. Антоненку було винесено смертний вирок. Розстріляний на о-ві Березань 06.03.1906. 8.05.1917 перепохований у Покровському монастирі в м. Севастополі. 13.11.1923 перепохований на севастопольському кладовищі.

Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури, веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх.