Щеніїв (Черняхівський район)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
с. Щеніїв
В Забрідську сільську Раду входить мальовниче старовинне село Щеніїв. Легенда говорить, що на місці сучасного Щенієва стояло три населені пункти: сам Щеніїв, Нараївка і Саки. Найстарішим поселення напевно була Нараївка. Назва його пішла від того, що тут поселились арії – орачі – сонцепоклонники (Іванченко М. "Прадавня Україна"). Сонцепоклонники селились в багатьох місцях: є село Нараївка Гайсинського району, Вінницької області, село Нараївка Емільчинського району, Житомирської області, с. Нараївка Славутського району, Хмельницької обл., с. Нараївка, Дубнівського району, Рівненської обл., як бачимо таких поселень лишилось до цього часу ще багато. Друге поселення – це Саки. Його також побудували прибульці з країни Саків, яка була десь на півдні (про це говорить також М.Іванченко в своїй роботі “Прадавня Україна”, журнал “Український засів”, №2 за 1995 рік, ст. 72-82). Але в газеті “Сільські вісті”, №89, за 29.7.1999 року, (це вже в наші дні) згадується Сакський район в Кримській Автономній Республіці, куди входить 52 села .
Сам Щеніїв виник в період виникнення маси сіл, назви яких закінчувались на – іїв. Київ – місто, чи як тоді називали город Кия, Мліїв – місто Млія, Щеніїв – місто Щеня. Це був період розвитку Трипільської культури. До цього часу на північ від села видніються високі кургани – могильники. Біля них знайдено залишки залізоплавильних шлаків. Це говорить про те, що в цих місцях люди плавили залізо. Але в основному тут жили люди, які займались землеробством. Земля цьому сприяла.
Найбільшим із трьох поселень був Щеніїв. А тому на початку ХІХ століття три поселення злилися в одне. І назва Щеніїв стала загальною. А Саки і Нараївка лишилися кутками.
На початку ХІV століття наша територія була завойована литовським князем Гедиміном, а потім відійшла до Польщі, в Черняхівському музеї зберігається хрест, який стояв на кладовищі в центрі села Щеніїв. До відома читачів цієї історії: в селі до цього часу збереглися три кладовища. Ото на цьому хресті вибита дата 1337. Це свідчить про те, що хрест був зроблений біля 700 років тому. Уже в той час майстер, який його робив був грамотний, коли міг поставити дату смерті литовського вояки. А ще він був європеєць, про що свідчить дата, бо на староукраїнському літочисленню дата була зовсім іншою.
Після появи в наших краях польських панів Щеніїв почав належати панам Якубовським, які не тільки володіли Щенієвом, але й почали зазіхати на навколишні села. А за с. Забріддя навіть судились. Коли селянам були присвоєні прізвища, в Щенієві переважали горді козацькі прізвища – Галагузи, Гавренчуки, Дейчуки, Кульбіди, Мальчуки, Поліщуки, Чупири, Шевчуки, Клименчуки, Огійчуки, Дем’янчуки. Але в XV столітті це були кріпаки пана Якубовського. Потім почали з’являтися прізвища польського звучання: Соколовські, Гумовські, Радомські, Гурківські, Дідківські, Крижанівські.
В селі в ХІХ століття було побудовано церкву, яка в 30-ті роки ХХ століття перебудована на клуб.
В 1913 році в селі було відкрите початкове сільське училище, в якому два вчителі навчало 35 учнів.
З створенням Черняхівського району в селі Щенієві було створено сільську Раду, в 1931 році. Головою сільської Ради була жінка - Мазурчук.
В процесі колективізації в селі Щеніїв було організовано колгосп “Нове життя”. Першим головою було обрано Бражевського. В 1950 році Щеніївський колгосп було об’єднано з Забрідським і він працював до 1991 року.
Жителі села Щеніїв приймали активну участь у Великій Вітчизняній війні. Уроженець с. Щенієва Поліщук Йосип Митрофанович в боях за Дніпро удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Учасник війни, офіцер – Клименчук Федір Кіндратович вже в мирний час, працюючи заступником голови Забрідського колгоспу, нагороджений ордером Леніна.
Визволителям села, що загинули за визволення села поставлено пам’ятник. А односельчанам, що не повернулися з Великої Вітчизняної війни, в центрі села, біля клубу поставлено обеліск.
