Юнацькі школи
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юнацькі школи, навчальні заклади для вишколу кандидатів на фахових старшин в укр. армії. У рос. армії такі школи мали назву «юнкерські училища»; у Києві з двох піхотних юнкерських училищ 1917 одно українізувалось і стало Першою Київ. юнацькою школою ім. гетьмана Б. Хмельницького, а друге перенеслося до Ростова. Власне сотні Першої Київ. юнацької школи ім. гетьмана Б. Хмельницького під командуванням ген. штабу сотн. Носенка взяли участь у бою під Крутами, де зазнали важких втрат. Після бою під Крутами юнаки, що залишились живими, ввійшли до Слобідського гайдамацького загону під командуванням С. Петлюри, де творили т. зв. «чорну» та «червону» гайдамацькі сотні. Ці сотні ввійшли до складу Запор. загону, дивізії та корпусу, з якого згодом постав 3-ій Слобідський гайдамацький полк, але юнаки, ветерани Крут і боїв за Київ, стали вже хорунжими укр. армії. З наказу військ. мін. О. Жуковського на весні 1918 створено Інструкторську Школу Старшин під проводом ген. О. Остапури-Степового, а згодом ген. Максимова, яка поділялася на відділи: піхотний, кулеметний, кіннотний, гарматний та інженерний, і вишколила два випуски, разом б. 1400 старшин. У вересні 1918 Гол. шкільна управа Військ. мін-ва під проводом ген. М. Юнакова опрацювала план організації укр. військ. шкільництва. Ю. ш. мали поділятися на основні й фахові Ю. ш.: піхотні, кіннотні, гарматні та інженерні. Коли фахові Ю. ш. були з'єднані з основними, вони мали назву спільних Ю. ш. Курс навчання в основних Ю. ш. був однорічний, у фахових дворічний. До Ю. ш. мали приймати юнаків тільки з закінченою середньою освітою; закінчення трирічної Ю. ш. давало право на старшинську ранґу. Пляновано відкрити 5 піхотних Ю. ш. (2 у Києві, 1 в Одесі, 1 у Полтаві й 1 у Чугуєві), 1 кіннотну (в Єлисаветі), 2 гарматні (у Києві та в Одесі) та 1 інженерну (в Харкові). На початку 1919 відкрито Спільні військ. Ю. ш.
Література: Петрів В. Житомирська юнацька школа. Літопис Червоної Калини, (ч. 5 — 11. Л. 1936; Миронович М. Спільна військова юнацька школа. Літопис Червоної Калини, ч. 2. Л. 1936; Євтимович В. До історії кам'янецької юнацької школи. Літопис Червоної Калини, ч. 4. Л. 1936; Андрусяк М. Ще про юнацьку школу. Літопис Червоної Калини, ч. 6. Л. 1936; Яськевич О. Кілька поправок до історії Кам'янецької юнацької школи. Літопис Червоної Калини, ч. 7 — 8. Л. 1936; Євтимович В. Олелько Сергієвич Остапура-Степовий. Літопис Червоної Калини, ч. 7 — 8. Л. 1937; Отрешко-Арський М. Мої спомини про Спільну юнацьку школу Армії УНР. Тризуб, ч. 571, Париж 1937, і дальші; Отрешко-Арський М. Воєнні школи Армії УНР. Тризуб, ч. 571. Париж 1937.
 |
Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
