Ялиця біла
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ялиця біла | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
Ялиця біла (Abies alba Mill.) (A. pectinata Lаm. et DC.). - Високе дерево (25-40 м) родини соснових (Pinaceae) з вузькоконічною загостреною кроною, що низько спущена до землі. В густих лісостанах крона високо піднята, стовбур циліндричний з гладенькою тонкою темно-сірою корою. Пагони довгі, гладенькі, сірі з дворядно розміщеною хвоєю. Хвоя плоска (20-30 мм завдовжки, 1,5-1,8 мм завширшки), тупа, з двома білими смугами зісподу, тримається протягом трьох-п’яти років. Чоловічі шишечки овальні (5-8 м завдовжки), поодинокі, розміщені у верхній частині торішніх пагонів. Жіночі шишечки зеленуваті, містять численні насінні і покривні луски, розміщені в нижній частині торішніх пагонів. Стиглі шишки прямостоячі, циліндричні (10-15 см завдовжки і 2,5-4 см завширшки), бурі, покривні луски їх довші за пасінні і виступають у вигляді гострячка. Після достигання шишки розсипаються, на пагонах залишаються лише їх стрижні. Насіння (6-8 мм завдовжки) з довгим крилом, бальзамічним запахом. Одна з основних на Україні гірських лісоутворюючих порід, зрідка трапляється і на рівнині, утворює чисті й мішані лісостани з буком та іншими листяними породами. Тіньовитривала, вибаглива до вологості повітря рослина. Запилюється у травні. Поширена в Карпатах, зрідка па рівнині в південно-західних районах у вигляді острівних місцеположень. Займає близько 1,4% державного лісового фонду України. Райони заготівель - Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області. Запаси сировини незначні.
[ред.] Практичне використання
Смолоносна, ефіроолійна, деревинна, лікарська, вітамінозна, медоносна, танідоносна і декоративна рослина. З дерев ялиці білої добувають дуже цінну живицю. Смоляні ходи знаходяться в корі. При потовщенні стовбура смоляні ходи руйнуються, утворюються вмістища живиці, які мають вигляд потовщення і називаються жовнами. У кожному з них міститься кілька грамів живиці. Кора старих дерев у нижній частині не має жовен, бо з віком вона товстішає, розтріскується і втрачає пружність. Для стимуляції утворення жовен по поверхні стовбура б'ють дерев'яним молотком, внаслідок чого на місці удару виникає жовно значних розмірів. Живиця ялиці білої містить близько 34% ефірної олії, смоли, незначну кількість янтарної кислоти. 3 її живиці виготовляють ялицевий бальзам, який має ті ж фізичні властивості, як і канадський. Ялицевий бальзам широко використовують в оптичній промисловості для склеювання лінз, а також при виготовленні мікропрепаратів (показник заломлення бальзаму близький до показника заломлення скла).
Деревина біла, зрідка з жовтуватим відтінком, блискуча, легка, м'яка, пружна, неміцна, легко колеться. Використовується для виготовлення столярних виробів, музичних інструментів, тари (діжки і ящики), гонти, а в деяких місцевостях навіть у будівництві. Цінними якостями деревини е велика довжина трахеїд і незначна смолистість, що дає можливість використовувати її в паперово-целюлозній промисловості. Деревина ялиці містить близько б0% целюлози, смоли в ній у 22,5 раза менше, ніж у деревині ялини. Промисловий вихід целюлози з деревини ялиці дорівнює 37 %
З хвої, гілок і шишок ялиці одержують цінну ефірну олію. Вихід олії з хвої 1,3-2,3%, а з молодих гілок 0,61,1%. Головна складова частина ефірної олії - борнілацетат (30-40% ), який е сировиною для синтезу медичної камфори, що за своєю дією на організм рівноцінна тій, яка добувається з камфорного дерева (камфорного лавра). Ялицеву ефірну олію використовують у парфумерній і лікеро-горілчаній промисловості, з неї виготовляють технічну камфору, яку використовують при виробництві целулоїду. 3 хвої ялиці виготовляють також концеитрат протицинготного вітаміну С. у науковій медицині застосовують ефірну олію і живицю ялиці. Ефірну олію ялиці вживають іноді для вдихання при ураженнях дихальних шляхів, а також для втирання при ревматизмі. у народній медицині молоді хвоїнки і бруньки ялиці використовують проти цинги, для лікування ревматизму, а також як сечогінний засіб. Ялиця дає багато пилку, клею, а в кінці літа інтенсивно виділяє медяну росу, з якої бджоли виробляють шкідливий для них падевий мед. у корі та хвої ялиці є таніди. Проте високий вміст пектинових речовин у корі ускладнює їх екстрагування.
Як декоративна рослина рекомендується для поодиноких та групових насаджень у парках і лісопарках вдалині від промислових підприємств, бо вона не витримує газів. Ялиця біла моє декоративні форми; пірамідальну, колоноподібну, плакучу, строкату й золотисту. Збирання, переробка та зберігання. Живицю заготовляють у період росту молодих шишок (червень - серпень) у суху погоду. Загостреними трубочками проколюють низ жовно, видавлюють живицю, яка витікає по трубочці у пляшку чи банку. Для добування ефірної олії навесні або на початку літа заготовляють гілки з молодих дерев і молоді гілки з дорослих дерев (до 20-35-річного віку). Гілки зрізують секаторами або зрубують сокирами (на зрубаних деревах) . Гілки складають щільною купою, захищають від дощу і сонця.
[ред.] Джерела
- Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979
