Єзуїтський костел у Тернополі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Єзуїтський костел у Тернополі. Вигляд з вулиці Петра Скарги

Єзуїтський костел — найменший костел Тернополя, що існував до 1945 року. В наш час на місці Костелу Єзуїтів є Швейна Фабрика. Колись він стояв на вулиці Петра Скарги, тепер тут вулиця Юліана Опільського.

[ред.] Передісторія

Єзуїти з'явилися у Тернополі у 1820 році. Пов'язано це з відкриттям гімназії, де першими вчителями були саме єзуїти. Крім того, існував шляхетський конвінкт, яким опікувалися ченці. Вони загалом займали приміщення ордену домініканців. Історія спорудження Єзуїтського костелу відноситься до дещо пізніших часів.

[ред.] Будівництво

Місце під будівництво міська громада продала за дуже низьку ціну — 100 золотих ринських. 14 травня 1899 року освячено наріжний камінь під будівництво. У цій церемонії брало участь багато міщан, була й процесія від греко-католицької церкви на чолі зі священником Володимиром Громницьким.

У 1901 році будівництво костелу було завершено. Його мурував Григорій Кордуба ,доклали також зусиль теслі Леонард Менжинський та Антон Крук, слюсарі Шауер і С. Асенько та багато інших. 29 вересня 1901 року відбулося урочисте освячення споруди, в якому брало участь римо- і греко- католицьке духовенство. Споруджено костел було за проеком львівського архітектора Діонізія Кричковського. Розмалював — художник Табінський. Різьбарством займався Клімек.

Це була тринефна споруда у романському стилі новішого часу з чотириповерховою вежею і невеличкою дзвіницею посередині даху. Довжина споруди становила 42 м, ширина — 17 м. Навколо було просторе місце для процесій. Вартість всієї споруди разом з внутрішнім опорядженням, дзвонами, шістьма вівтарями, органом і орнаментикою становила 90000 золотих ринських. Внутрішнє оздоблення костелу було виконане у романсько-бароковому стилі. У головному вівтарі розміщувалася статуя Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, привезена із Парижа, у лівому бічному вівтарі — статуя святого Ігната (копія роботи Рубенса). З правого боку був вівтар святого Хреста, роботи 1820 року, подарований домініканами у 1820 році. Орган, спроваджений із Сілезії, мав 18 регістрів. Освітлювалася споруда електрикою.

[ред.] Перша Світова Війна

Вигляд всередині

Під час Першої світової війни костел закрили: законників звинуватили у переховуванні в'язнів. Відкрився він аж у липні 1917 року. А 1927 року було повернено книги із книгозбірні отців єзуїтів, забрані російським військом у 1915 році.

[ред.] Друга Світова Війна

Під час бомбардувань міста у 1941 році костел уцілів. Воєнні дії 1944 року наполовину його знищили. Але релігійне життя ще теплилося у ньому в 1944—1945 роках. З евакуацією польського населення, внутрішнє оздоблення було вивезене до Польщі. Костел стояв пусткою. Спочатку планувалось використати його для культурних потреб міста, проте було вирішено вежу і дзвіницю знести, в будівлі розмістили Тернопільську швейну фабрику. Численні перебудови і добудови цілком змінили зовнішній вигляд споруди.