Sex Pistols (гурт)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Sex Pistols - відомий британський панк-рок гурт, творчість якого мала великий вплив на розвиток музики.
Утворений влітку 1972 року в Лондоні під назвою The Swankers. До складу гурту ввійшли: Стів Джонс (Steve Jones; 3 вересня 1955, Лондон, Велика Британія) - вокал; Воллі Найтінгейл (Wally Nightingale) - вокал, гітара; Дел Нюнз (Del Nunes) — бас, якого незабаром змінив Глен Меттлок (Glen Matlock; Лондон, Велика Британія); Пол Кук (Paul Cook; 20 липня 1956, Лондон, Велика Британія) - ударні.
На початку своєї діяльності музиканти під назвою The Swankers з Воллі Найтінгейлом у ролі лідера виконували хіти різних гуртів, наприклад, The Who чи The Small Faces. У травні 1975 року їх менеджером став власник невеликого салону моди для молоді під назвою "Sex" - Малколм Макларен, який до цього певний час опікував американський гурт The New York Dolls. Малколм почав зі змін у складі гурту, усунувши Найтінгейла. Після проб деяких кандидатів (наприклад, Ніка Кента, Стіва Нью), він вирішив, що гітаристом стане Джонс. У серпні того ж року він знайшов і нового вокаліста — Джонні Роттена (Johnny Rotten), справжнє ім'я Джон Лайдон (John Lydon; 31 січня 1956, Лондон, Велика Британія).
Також Макларен змінив назву на Sex Pistols і в листопаді 1975 року гурт дебютував під новою назвою перед публікою у Лондонській "St.Martin's School Of Art", пропонуючи галасливий рок-н-рольний репертуар з провокаційно потворним, антипатичним звучанням, орієнтуючись у першу чергу на творчість The New York Dolls та Iggy Pop & The Stooges. Подібні виступи незабаром здійснили такі гурти, як The Clash, Chelsea, Damned, Siouxsie & The Banshees, Sham'69, Buzzcocks та інші. І ця музика, яку визначили як панк-рок, була сприйнята публікою вкрай емоційно. Вона дала початок молодіжному руху, зовнішніми проявами якого були неохайне волосся, розірваний одяг та англійська булавка. А ще - танець "pogo" (ритмічні підстрибування на місці).
До 1976 року Sex Pistols головним чином виступали на околицях Лондона, а їх концерти відвідувала фанатична підліткова публіка. Малколм Макларен швидко збагнув, що з візуальних аксесуарів своїх підопічних, які визначали нову моду, можна мати прибутки. Сам менеджер неодноразово висловлював свої радикальні політичні погляди (1968 року він навіть брав участь у студентському заколоті), тому не дивно, що виступи Sex Pistols супроводжували вибухи насильства, кульмінацією чого став вчинок тоді ще палкого прихильника гурту Сіда Вішеса підчас "100 Clubs Punk Rock Festival". Майбутній учасник Sex Pistols розбив окуляри одній з учасниць фестивалю, внаслідок чого вона отримала серйозні поранення. Незважаючи на вороже ставлення до Sex Pistols мас-медіа, у жовтні 1976 року підопічні Макларена уклали угоду з найсоліднішою британською фірмою "EMI" і дебютували синглом з нігілістичним гімном "Anarchy In The UK". Ця пісенна провокація розпочиналась глузливим хіхіканням Роттена, а закінчувалось какофонічним ехо. Проте незважаючи на заборону презентувати сингл на радіо і телебаченні, він все ж потрапив до першої сороківки британського чарту. Не в останню чергу це трапилося завдяки скандалу, який влаштували учасники гурту у грудні 1976-го.
Запрошені Біллом Гранді до участі у популярній телевізійній програмі Today", що транслюється у прямому ефірі, музиканти висловлювалися лише непристойними виразами, що дуже несподобалось пресі. Негативні відгуки отримало й промоційне концертне турне, а частина музичних крамниць відмовилась продавати сінгл "Anarchy In The U.K." У цій ситуації керівництво "EMI" вирішило розірвати угоду з Sex Pistols і навіть відшкодувати 5 тисяч фунтів, аби позбутися скандального гурту.
У лютому 1977 року відбулась значна зміна у складі Sex Pistols, коли Метлока (він пізніше утворив формацію The Rich Kids) замінив параноїдальний Сід Вішес (Sid Vicious) - бас, вокал. У травні того ж року гуртом зацікавилась фірма "А & М" і Макларен, що дбав про рекламу гурту, примусив укласти угоду прямо в центрі Лондона біля Букінгемського палацу. Однак проти такого придбання фірмою запротестували багато виконавців, пов'язаних з "А & М" (наприклад, Рік Вейкмен) і тому контракт було зірвано вже через тиждень після його підписання. Макларен же отримав чергову компенсацію у розмірі 40 тисяч фунтів.
Новий шанс гурту надала тоді ще мала незалежна фірма "Virgin", що погодилась видати сингл "God Save The Queen", перші примірники якого робились ще на "А & М". Сингл був особливим (звичайно ж уїдливим) коментарем на тему 25-річного ювілею правління королеви Єлизавети II. Однак незважаючи на бойкот багатьох радіостанцій та музичних крамниць, цей твір не тільки потрапив до британського чарту, але й очолив його. Така популярність синглу стала приводом для серйозних фізичних нападів на учасників групи з боку прихильників монархії.
Першим твором, що дочекався публічної презентації, був автоіронічний "Pretty Vacant", який влітку 1977 року було видано на синглі. Він без будь-якого скандалу довкола гурту піднявся до британського Тор 10 і нині вважається одним з найзрозуміліших та найдоступніших записів Sex Pistols. Разом з наступним синглом "Holidays In The Sun" у жовтні 1977 року з'явився дебютний альбом під дещо непристойною назвою "Never Mind The Bollocks — Here's The Sex Pistols" (Пофіг яйця - ось Sex Pistols). Лонгплей без проблем піднявся на вершину британського чарту, а прихильники панку визнали його за перлину в історії рок-музики. Проте загалом альбом був схожий на випадкову компіляцію старих творів з відвертою відсутністю нових задумів. Артистичним та фінансовим непорозумінням виявилися також спроби зробити кінобіографію гурту. Невдале американське турне, яке відбиває фільм "D.O.A. — Dead Or Alive" (1982, режисер Лех Ковальскі) підтвердило розлад у гурті і в січні 1978 року Роттен залишив Sex Pistols відразу після концерту у Сан Франциско. Пізніше під своїм справжнім ім'ям він створив формацію Public Image Ltd.
На такі дії вокаліста Макларен заявив, що мова йде не про вихід музиканта з групи, а про його вигнання. Далі менеджер мав думку забрати гурт до Бразилії, де вона мала зробити фільм за участю одного з учасників "пограбування сторіччя" Ронні Біггса, який у цей час переховувався в цій країні. Однак фізичний стан Вішеса, що постійно вживав героїн, виключав його подорож до цієї країни. Проте Джонс і Кук з ентузіазмом прийняли цю пропозицію. Наслідками митарств Макларена стало запрошення звичайного злочинця Біггса на роль вокаліста та записом за його участю суперечливого сінглу "God Save The Pistols", виданого остаточно під назвою "No One Is Innocent (A Punk Prayer)", ця пісня відома також як "The Biggest Blow". У ролі вокаліста Біггс виступив ще в одній пісні Sex Pistols - "Belsen Vos A Gassa". Проте, прагнучи зробити промоцію відразу двом творам з обох сторін сорокап'ятки, Макларен підкріпив сінгл піснею з репертуару Френка Сінатри "My Way", яка у виконанні Вішеса звучала як незрозуміла пародія.
Фільм "The Great Rock'n'Roll Swindle" (1979, режисер Джуліен Темпл) був повною варіацією маніпуляцій на тему історії гурту (прізвище Метлока зникло зі сценарію, а Роттен з'явився лише у документальних вставках). У цей період вийшов також другий альбом гурту "The Great Rock'n'Roll Swindle", який пропонував не дуже вдалі обробки рок-н-рольних та рок-стандартів.
Ще у жовтні 1978 року Вішес, який в останній період діяльності гурту висунувся на перший план, був засуджений у Нью-Йорку за вбивство своєї приятельки Ненсі Спанген. Через чотири місяці він помер від передозування героїну. Про цю трагічну історію розповідає фільм режисера Алекса Кокса "Sid & Nancy: Love Kills" (1986).
У середині 1979 року Sex Pistols діяли ще кілька місяців, розширивши склад за рахунок учасників гурту Sham 69. Наприкінці того ж року Джонс та Кук почали співпрацювати з музикантами Thin Lizzy і як The Greedies записали з ними сінгл "Merry Jingle". 1980 року обидва музиканти утворили разом з Полом Майрсом (Paul Myers) - гітара та Рейєм Маквейєм (Ray McVeigh) — бас гурт The Professionals. Того ж року фірма "Virgin" видала альбом-компіляцію записів Sex Pistols "Flogging A Dead Horse".
Проте і після розпаду панк-легенда Sex Pistols постійно нагадувала про себе. 1986 року Роттен разом з іншими учасниками гурту відсудили у Макларена відшкодування за матеріальні витрати, а у першій половині 1990-х років музиканти робили спроби реанімувати групу (щоправда з Біллі Айдолом замість Роттена). Нарешті наприкінці 1995 року Sex Pistols відродили свою діяльність у старому складі: Лайдон, Джонс, Кук та Метлок, і давши 24 травня 1996 року концерт у "Finsbury Park" вирушили у турне під назвою "Filthy Lucre". Однак особливої зацікавленості у нової публіки старі панки не викликали.
Зміст |
[ред.] Дискографія
- 1977: Never Mind The Bollocks, Here's The Sex Pistols
- 1979: The Great Rock'N'Roll Swindle
- 1979: Carri On Sex Pistols - Some Product
- 1980: The Best Of Sex Pistols & We Don't Care
- 1980: Flogging A Dead Horse
- 1980: The Great Rock'N'Roll Swindle (soundtrack)
- 1980: The Heyday
- 1985: The Mini Album
- 1985: Live Worldwide
- 1985: The Original Pistols Live At Burton On Trent, 1976
- 1985: After The Storm
- 1985: The Best Of Sex Pistols Live
- 1985: Anarchy In The UK Live
- 1985: Never Trust A Hippy
- 1985: Where Were You ln '77?
- 1985: No Future UK?
- 1985: Live & Loud
- 1985: Power Of The Pistols
- 1986: Last Show On Earth
- 1986: The Filth & The Fury
- 1986: 10th Anniversary Album
- 1986: Italian Demos
- 1986: No Future USA
- 1988: We Have Cum For Your Children - Wanted: The Goodman Tapes
- 1988: Better Live Than Dead
- 1988: It Seemed To Be The End Until The Next Beginnig
- 1988: Anarchy Worldwide
- 1988: Cash For Chaos
- 1990: The Best Of & The Rest Of The Sex Pistols
- 1990: Live At Chelmsford Top Security Prison
- 1991: Pretty Vacant
- 1991: Kiss This
- 1992: Early Daze - The Studio Collection
- 1992: Introspective: Sex Pistols
- 1996: Winterland Concert
- 1996: Filthe Lucre Live
[ред.] Сід Вішес
- 1979: Sid Sings
- 1985: Love Kills NYC
- 1986: The Real Sid & Nancy
- 1986: Live At The Electric Ballroom
- 1987: Sid Versus Eddie
- 1987: Sid Vicious Live
[ред.] Steve Jones
- 1987: Mercy
- 1989: Fire & Gasoline.
[ред.] The Professionals
- 1980: Professionals
- 1981: I Didn't See It Goming
[ред.] The Rich Kids
- 1978: Ghosts Of Princes In Towers
