Альошин Павло Федотович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павло́ Федо́тович Альо́хін (*28 лютого 1881, Київ) — український рад. архітектор і педагог.
Професор, доктор архітектури (з 1946), дійсний член Академії архітектури УРСР (з 1945), почесний член Академії будівництва і архітектури УРСР (з 1958).
Н. в Києві. А. закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів (1904) і Петербурзьку академію мистецтв (1917); весь час працює в Україні, де спорудив багато будівель, в т. ч. монументальні будинки кол. педагогічного музею — філіал Центрального музею В. І. Леніна (1909—13) і кол. Ольгинської гімназії — тепер гол. корпус Академії наук УРСР (1914—27), будинки Миронівської селекційної станції (1921), селище Харківського тракторного з-ду (1931) та ін.
В арх. творчості А. спирався на російську класичну архітектурну школу і сучасний рівень будівельної техніки.
Павло́ Федо́тович Альо́шин (1881—1961)— український архітектор і педагог; член Академії архітектури УРСР, один із засновників і проф. архітектурного та художнього інститутів у Києві; Будинок учителя (1909—1913 Педагогічний музей), будинок по вул. Орлика №1/15 (Міністерство закордонних справ України), будинок лікаря на Вел. Житомирській у Києві, селище Харківського тракторного заводу; керував відбудовою зруйнованих у роки II Світової війни Маріїнського палацу та університету; праці з історії архітектури.
