Українська радянська енциклопедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ». Після появи I т. «Української Загальної Енциклопедії» у Львові (1930) з ініціативою великої «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) виступив М.Скрипник.
Під його головуванням створено в Харкові ред. колегію УРЕ, секретарем якої став С.Бадан. Редакція видавала «Бюлетень» (2 числа). Притягнено до співпраці понад 100 фахівців. З запланованих 20 томів підготовано 3. Друк першого був передбачений на поч. 1933 р., але московська цензура заборонила його як націоналістичний. Того ж року Скрипник вчинив самогубство і його наступником став В.Затонський. Виготовлені матеріали були знищені, і в листопаді 1934 редакцію УРЕ розпущено.
Проект 20-томної УРЕ знов виринув на поч. 1948 р., але реально почато його здійснювати невдовзі після XX з'їзду КПРС (1956), знов у відповідь на українську енциклопедію поза УРСР — Енциклопедію Українознавства, що її почало видавати Наукове товариство ім. Т.Шевченка.
18 грудня 1957 р. доручено працю над УРЕ АН УРСР. На чолі створеної тоді гол. редакції УРЕ (понад 40 осіб) став М.Бажан. Заплановано 15—16 тт. на 1958-1962. У 1959-1965 видано в Києві 17 тт. (17 т. цілковито присвячений УРСР, у 1967 і 1969 видано його російську і англійську версії). У 1968 додатково видано «Алфавітний предметно-іменний покажчик». У сумі УРЕ охопила 45.000 гасел. Серед ілюстрацій є понад 120 кольорових мап. Наклад — 80.000. У вид. УРЕ взяло участь понад 5.000 авторів.
Зміст українознавчих гасел УРЕ згідний з заявою «Передмови», що УРЕ «має показати братерську єдність українського народу з великим російським і всіма іншими народами Радянської Вітчизни» і що вона спрямована проти «насамперед українського буржуазного націоналізму» (це останнє поширюється і на постаті XVII—XVIII ст., напр., на І.Виговського, П.Дорошенка, І.Мазепу, П.Орлика).
В УРЕ є тенденція (хоч не послідовна) розуміти українство за територіяльним принципом (хто працює на Україні, той українець), але у випадку письменності — за мовним. Багато географічних назв зросійщено, деякі спольщено. Усі назви книг цитовані в УРЕ українською, внаслідок чого не можна дізнатися, якою мовою вони написані.
У 17 томі дуже скупо потрактовано розділ «Населення» (3 стор. з мапою), «Мова» (6 стор.), «Релігія і церква» (3 стор.), тоді як КПУ присвячено 25 стор. Нема зовсім розділів про етнографію та українців у світі, непропорційно мало місця приділено історії до Жовтневої революції 1917 р. (50 стор., а радянській добі 54).
У 1974 р. почало виходити друге видання УРЕ за ред. того ж М.Бажана, випуск якого завершено 1985 року. У складі редакції теж понад 40 осіб. Вид. мало 12 тт. і 50.000 гасел (більша кількість їх при зменшенні числа томів пояснюється збільшенням кількости шпальт на стор. з 2 до 3). Новинкою цього видання став російський переклад, який почав з'являтися від 1978 року. Заг. наклад УРЕ 2 ніби більший, ніж УРЕ 1 — 100.000, але в дійсності наклад українського видання менший (50.000, ін. 50.000 припадає на російське вид.). У «Передмові» зазначено, що це вид. УРЕ показує «характерні риси ... радянського народу — нової історичної спільноти людей».
[ред.] Головна редакція УРЕ
Головна редакція УРЕ видала також короткий «Український Радянський Енциклопедичний Словник» у 3 тт. за ред. Бажана (1966—1968), низку спеціальних енциклопедій («Радянська енциклопедія історії України», відповідальний ред. А.Скаба, 4 тт., 1969-1972; «Енциклопедія народного господарства УРСР», відповідальний ред. С.Ямпольський, 4 тт., 1969—1972; «Українська сільськогосподарська енциклопедія», відповідальний ред. Р.Пересипкин, 3 тт., 1970—72; «Енциклопедія кібернетики», відповідальний ред. В.Глушков, 2 тт., 1973, рос. вид. 1974), словників («Політичний словник», ред. Г.Шевель і В.Мазур, 1971; «Економічний словник», ред. П.Багрій і С.Дорогунцов, 1973; «Філософський словник», ред. В.Шинкарук, 1973; «Словник художників України», відповідальний ред. М.Бажан, 1973; «Юридичний словник», ред. Б.Бабій та ін., 1974; «Біологічний словник», ред І.Підоплічко та ін., 1974; «Шевченківський словник», відповідальний ред. Є.Кирилюк, 2 тт., 1976—1977; «Словарь по кибернетике», ред. В.Глушков, 1979), багатотомних іст. довідників («Історія українського мистецтва», гол. ред. М.Бажан, 6 тт., 1966—1973; «Історія АН УРСР», гол. ред. Б.Патон, 2 тт., 1967; «История Академии Наук Украинской ССР», гол. ред. Б.Патон, 1979; «Історія міст і сіл УРСР», гол. ред. П.Тронько, 26 тт., 1967—1974), а також «Словник іншомовних слів», ред. С.Мельничук, 1974; «Російсько-український словник соціально-економічної термінології» С.Воробйової і Т.Молодіда, 1976 (1966, вид. «Наук. Думки»); історико-архітектурний довідник «У пам'яті народній» (1975, вид. УРЕ спільно з Укр. Т-вом охорони пам'яток історії та культури).
Від усунення з України П.Шелеста (1972) помітна тенденція Головної Редакції перейти частково на російську мову видань. Це відповідало прийнятій у 70-80 рр. методології російщення видань через двомовність, коли гостро актуальні чи важливі ориґінальні українські видання перекладали паралельно російською мовою з поступовим зменшенням чи навіть ліквідацією україномовних варіантів.
