Апвелінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Апвелінг (рос. апвеллинг, англ. upwelling, нім. Auftriebserscheinung, Auftriebswasser) — вертикальне переміщення глибинних вод у верхні шари океану. Найчастіше виникає при згінних вітрах у прибережних районах, де під дією направлених вітрів і течій відбувається підняття вод з глиб. 100—300 м. Сумарна площа виявів постійного А. оцінюється в сучасному океані біля 1 млн. км² при середній вертикальній швидкості підняття вод 1 м/добу. З А. зв'язують утворення деяких видів корисних копалин, зокрема фосфоритів. На це вказує палеогеографічна реконструкція фосфоритоносних басейнів докембрію і фанерозою. Найбільші фосфоритові родовища сформувалися на океанських шельфах, що омивалися потужним А. Циркуляція океанських вод у процесі А. сприяла винесенню з океанічних глибинних вод великої маси холодної води з розчиненими в них фосфором, кремнієм, азотом та інш. біогенними компонентами. Під дією різних факторів — фізико-хімічних, біогенних відбувалася концентрація фосфоритів в прибережній зоні, на шельфах.