Арешт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аре́шт (лат. arrestum — судова постанова, наказ про А.) —
- 1) Позбавлення волі, взяття під варту. Застосовується як запобіжний захід і як адміністратичне стягнення. Як запобіжний захід арешт полягає в ув'язненні, до якого органи слідства вдаються тоді, коли є підстави вважати, що обвинувачений може ухилитися від слідства і суду, або коли перебування його на волі перешкоджатиме розслідуванню і є суспільнонебезпечним.
Як адм. стягнення застосовується до винних у дрібному хуліганстві і дрібній спекуляції за постановою нарсудді строком від 3 до 15 діб. За ст. 127 Конституції СРСР і ст. 107 Конституції УРСР ніхто не може бути арештований без постанови суду або санкції прокурора.
Відомий ще дисциплінарний арешт Він передбачений статутами збройних сил та окремих міністерств і відомств за порушення служб. дисципліни.
2) Органи суду і прокуратури застосовують також арешт майна як примусовий захід забезпечення цивільного позову або виконання вироку про конфіскацію майна. Арешт майна полягає в забороні відчужувати або знищувати його. До арешту майна вдаються й органи Держбанку, нотаріату та ін. для забезпечення зобов'язань, а також стягнень, штрафів, накладених в адм. порядку. Не дозволяється накладати А. на зарплату, предмети першої потреби, на знаряддя й інструменти, необхідні громадянам для трудової діяльності, а також на основні кошти соціалістич. організацій.
[ред.] Література
 |
Джерела, використані для підготовки цієї статті, можуть містити застарілі, неактуальні дані тощо, або такі, які можуть бути поповнені найсвіжішими.
Ви можете допомогти виправити статтю або безпосереднім редагуванням, або помістивши Ваші зауваження на сторінку обговорення. |
