Арсенал (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Арсенал
"Січневе повстання в Києві у 1918 році"
Жанр	Історико-революційний
Режисер	Олександр Довженко
Автор  сценарію	Олександр Довженко
У головних  ролях	Семен Свашенко Амвросій Бучма Дмітрій Ердман Сєрґєй Пєтров Микола Кучинський Микола Надемський
Оператор	Данило Демуцький
Композитор	Ігор Белза
Кінокомпанія	ВУФКУ (Одеса), відновл. «Мосфільм», 1972 р.
Тривалість	93 хв.
Країна	СРСР
Рік	1929
IMDb	ID

Арсенал, художній кінофільм (німий)

---

Режисер: Олександр Довженко
Сценарист: Олександр Довженко
Оператор: Данило Демуцький
Художники: Вадим Меллер, Йосип Шпінель
Композитор: Ігор Белза
Композитор відновлення: В'ячеслав Овчінніков

Актори:

• Семен Свашенко - Тимош
• Амвросій Бучма – німецький солдат, якого вбито звеселяючим газом
• Дмітрій Ердман – німецький офіцер
• Сєрґєй Пєтров – німецький солдат
• Микола Надемський
• Микола Кучинський
• Георгій Хорьков – солдат Червоної Армії
• М. Міхайловський - націоналіст
• А. Євдаков - цар Микола ІІ
• О. Мерлатті
• Лучано Альбертіні - Рафаель
• Петро Масоха
• Т.Вагнер
• Борис Загорський

Кіностудія: ВУФКУ (Одеса), відновл. «Мосфільм», 1972 р.
Країна: CРСР
Рік: 1929

Третій повнометражний фільм Олександра Довженка. Це революційна епопея, кінопоема, в основі сюжету якої лежить трагедія національної поразки й робітниче повстання на київському заводі «Арсенал» проти Центральної Ради та військ УНР в січні 1918 року. У 1925 році на Одеській кіностудії Лесем Курбасом був поставлений фільм «Арсенальці». Через два роки О.Довженко створив свій фільм на ту ж тему на основі сценарію, наданого ВУФКУ учасником подій М.Патлахом під заголовком «Січневе повстання в Києві 1918 року» (сценарій був драматургічно перероблений Довженком).

У трактовці подій фільм виявився неоднозначним. Одні вважали його поступкою владі, яка не припиняла звинувачувати Довженка в націоналізмі, особливо після виходу фільму «Звенигора». Інші вважали картину непрямим закидом націоналістам у тому, що вони втратили Україну, адже сам Довженко був свідком боїв за взяття столиці різними військами, як рядовий Української національної армії. Про події він розповідає з великою достовірністю та щирістю, від чого цей стовідсотково більшовицькій твір не втрачає відчуття щеми автора за втраченим.

Юрій Лавриненко в своїй книзі «Розстріляне Відродження» про цю роботу Довженка пише так:

«Щоб уможливити собі дальшу працю в кіно, Довженко мусив зробити у другому своєму фільмі «Арсенал» (1929) політичну концесію Москві, змалювавши повстання проти Центральної Ради, яку Довженко сам же і захищав у 1917-18 роках. Ця концесія, як видно це і з натяку в його «Автобіографії», завдала йому «великого болю». А проте Довженко показав красномовними експресіоністичними засобами красу і силу української людини, що невмируще стоїть в осередді самої смерті».

«Арсенал» вважають одним з найвидатніших експресіоністських фільмів українського кіно. Серед усіх картин режисера він—найбагатший на кінематографічні знахідки: пряме авторське втручання у події, провокація глядача, психологічні паузи. Такою ж знахідкою була й праця з запрошеними неакторами. Режисер спілкується особисто з кожним, він провокує і робить так, що неактор забуває про камеру, і не грає, а діє. На роль головного героя Тимоша, червоного робітника заводу, Довженко запрошує Семена Свашенка, який грав раніше у «Арсенальцях» Леся Курбаса. Кінцевою сценою, де обстріляний і, напевне, загиблий герой наступає на ворогів далі й далі, Тимош нагадував Олексу Довбуша, від якого відскакували кулі. Саме цей кадр спонукав до внесення героїчного робітника до списку більшовицьких невмирущих ідолів та спровокував думку, нібито Довженко є найбільш комуністичним з усіх радянських режисерів.

Фільм вийшов на екрани Києва 25 лютого 1929 року, на московські — 26 березня того ж року. Під час Тижня української культури у Москві Довженко заявить, що це його перебування у Москві він «сприймає як нагоду перевірити свою мистецьку працю на відповідність діючим методам», маючи на увазі, звичайно, диктат комуністичної партії, яка намагається відібрати в українського кіно будь-яку національну складову. Але вже у 1935 р. О.Довженко заявить, що знімаючи фільми «він ставив собі мету громити український шовінізм і прославляти робочий клас».

«Арсенал» викликав схвальні відгуки у США та був запущений у невеликій кількості до західноєвропейського кінопрокату, але у скороченій на 150 метрів версії (Прага та Берлін).

[ред.] Джерело інформації

• Кіноколо
• Госейко Л., "Історія українського кінематографа. 1896 - 1995", К.: КINO-КОЛО, 2005 р. ISBN 966-8864-00-X.