Асоціативна психологія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Асоціати́вна психоло́гія — один з головних напрямів психології 17 — 19 століття, що зводив всі складні психічні процеси до простої комбінації елементарних асоціацій — відчуттів, уявлень і найпростіших почуттів.
Матеріалістичний напрям асоціативної психології (Декарт, Гоббс, Локк, Гартлі та ін.) являв собою застосування ідей механістичного природознавства до розуміння психічних процесів і тому відзначався емпіризмом та метафізичною обмеженістю, які були подолані лише в працях Сєченова і Павлова.
Ідеалістичний напрям асоціативної психології (Берклі, Юм, Джемс Мілль, Джон-Стюарт Мілль) захищав суб'єктивістське розуміння асоціацій як незалежних від об'єктивної дійсності та анатомо-фізіологічної основи чисто психологічних зв'язків.
Асоціативна психологія кінця 19 ст. (Бен, Еббінгауз, Ціген, Рібо), набувши найбільш закінченого, систематизованого вигляду, відзначалась еклектизмом; допускаючи в своїх теоретиком етодологічних поглядах елементи ідеалізму, вона під впливом експериментальних фактів часто ставала на позиції стихійного матеріалізму.
