Баделеїт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Баделеїт | |
---|---|
[[Зображення:|250px]] | |
Загальні відомості | |
Ідентифікація | |
Колір | коричневий |
Твердість за шкалою Мооса | 6,5 |
Блиск | жирний до скляного |
Питома вага | 5,4-6,02 г/см³ |
Оптичні властивості кристалів | |
Інші властивості |
Баделеї́т (рос. бадделеит, англ. baddelejite, baddeleyite; нім. Baddeleyit) – мінерал підкласу простих оксидів. Містить 96,5-99% ZrO2. Кристали коротко- або довгопризматичні, пласкі. Різновид - цирконфавас - радіально-променисті коломорфні утворення з концентричною зональністю. Густина 5,4-6,02. Твердість. 6,5. У цих структурах баделеїт утворює тісні зростки з цирконом та іншими мінералами. Колір коричневий, нерідко забарвлення плямисте або зональне, від темно-бурого до жовтувато-бурого. Буває безбарвний, жовтий, зелений та ін. Крихкий. Блиск - жирний до скляного.
Зустрічається у магнетит-піроксенових і магнетит-форстерит-апатитових породах і карбонатитах та інш. разом з пірохлором, циркелітом, інколи кліногумітом. Дуже рідкісний. Виявлений у вулканічних викидах Везувію. Концентрується в прибережно-морських титаноцирконієвих розсипах. Добувається попутно з гідротермальних жил і камафоритів. Найкрупніше в світі родовище баделеїту – Пхалаборва (ПАР). Збагачується гравітацією, а також магнітною і електричною сепарацією. Використовується у виробництві вогнетривів, абразивів, феросплавів, для одержання металічного цирконію. Сировина для керамічної промисловості.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3