Бережани
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Бережани | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Основні дані | |||||
| Регіон: | Тернопільська область | ||||
| Район/міськрада: | Бережанський | ||||
| Засноване/перша згадка: | 1375 | ||||
| Статус міста | з Магдебурзьке право 1530 року | ||||
| Населення | 18.872 тис.осіб | ||||
| Площа: | 0.006 тис. км² | ||||
| Поштові індекси: | 47505 | ||||
| Телефонний код: | +380-3548 | ||||
| Географічні координати: | 49°26' пн.ш. 24°56' сх.д. | ||||
| Міста-побратими: | Ключборк (Kluczbork) - Польща, Везерсфілд (Wethersfield) - США | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Бережани | ||||
| До обл.центру: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км 72 км 53 км |
||||
| До Києва: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км 570 км 477 км |
||||
| Міська влада | |||||
| Веб-сторінка: | http://www.ber.te.ua/berezhany/ | ||||
| Міський голова: | Степан Володимирович ТОКАРСЬКИЙ | ||||
- Цей термін має також інші значення
Бережани — місто, центр Бережанського району Тернопільської області. Бережани розташовані в мальовничій пагорбистій місцевості, на р. Золота Липа. Територія міста — 6 км². Населення — 18 872 осіб. Перша згадка про Бережани датується 1375 р.
Бережанськими вулицями і площами варто пройтися хоча б раз у житті. Вони збереглися такими, якими їх створили два-три століття тому. Ось, наприклад, у XIX столітті в центрі міста з’явилася кав’ярня «Гранд», тепер тут ресторан. Храми, старовинні садиби і знаменитий бережанський замок теж залишилися на своїх місцях, і, що цікаво, всі історичні об’єкти несуть на собі печать діянь знаменитого роду Сенявських.
Відстань до Тернополя залізницею 72 км, шосейними шляхами 53 км. Залізнична станція, рiчка Золота Липа, озеро.
Зміст |
[ред.] Історія
Місто було передано князем Владиславом Опольським в 1375 р у власність бояринові Васькові Тептуховичу. В 1530 р король Сигізмунд І передає Бережани у власність руському воєводі Миколі Синявського. В тому ж році місто отримує Магдебурзьке право, а з цим правом додалися й права на проведення ярмарок, торгів, що позитивно вплинуло на економічний розвиток. За часи володіння містом родини Синявських Бережани славилися своїм оборонним комплексом, а також архітектурним піднесенням. Після смерті останнього представника родини Синявських - Адама-Миколи, замок переходить у власність Софії Синявської та її чоловіка Олександра Чарторийського. Так замок з 1726 року потрапляє до родини Чарторийських. З другої половини XVIII ст. опиняється в руках Любомирських, і з 1816 переходить до відомої родини Потоцьких.
[ред.] Бережанський замок
Бережанський замок - пам’ятка архітектури з яскраво вираженою ренесансною стильовою традицією. Первісний варіант будівлі споруджено протягом 1534 - 1554 рр. На його прикладі можна побачити перехідний етап в системі тогочасного фортифікаційного будівництва – перехід від винятково оборонних функцій до оборонно-житлових.
В др. пол XVI-XVIIст. замок декілька разів добудовувався і модернізувався. В часи перших його власників – Синявських – він найбільш повноцінно використовується. Та з кінця XVIII, а особливо з поч. ХІХ ст. (коли споруда сяє власністю Потоцьких) замок втрачає своє функціональне призначення і використовується невідповідним чином. Бойові дії в період Першої світової війни тільки пришвидшили та поглибили процес його руйнації. Заклики до його збереження та відновлення, а також реконструкційні пропозиції, на практиці втілення не були. З 1999 року Бережанський замок віднесено до переліку архітектурних об’єктів України, що підлягають відновленню. Але реальних дій поки-що не помітно.
[ред.] Пам'ятки архітектури
Вірменський костел. Споруджено у 1764 році, на місці дерев’яної церкви, старанням Деодата Горбача. Будівлі притаманна барокково-рококова еклектична стилістика. Мури, що оточували його, вказували на оборонне використання споруди. Під час пожежі в Бережанах у 1810 р. зовнішня сторона костьолу була сильно понищена, але через 50 років їй повернуто попередній вигляд. До сьогодення костьол дійшов у добре збереженому стані, але до сучасних умов не пристосовується.
Бернардинський монастир. Зводиться з 30-тих рр. XVII ст. в барокковому стилі. Закінчення будівництва припадає на 80-ті роки. З 1742 року монастирський комплекс, центральною архітектурною спорудою якого був Миколаївський костьол, оперезано кам’яним муром. Це зразу ж надало будівлі оборонного вигляду. Що, зауважимо, зовсім не є дивним. Так як міська фортифікаційна лінія проходила поблизу цього комплексу ( як і поблизу парафіяльного та вірменського костьолів). Зазначені обставини перетворювали їх на окремі елементи в оборонній системі міста. Сучасна доля бернардинського комплексу, без применшення сказано, є трагічна. Його місцерозташування на території колонії для неповнолітніх відкидає будь-які реальні можливості відновлення та пристосування пам’ятки.
Церква святої Трійці. Розташована в центрі міста, фасадом до площі Ринок, ця греко-католицька культова споруда походить з першої половини-середини XVII ст. Вона також носила в собі еклектичні стильові традиції; первісний вигляд її мав готично-ренесансні форми, але частота перебудовувань (1748-1768, 1810, 1830, 1860 рр.), спричинилася до їх нівеляції. Остання перебудова відбудувалася протягом 1893-1903 років; і з цього часу церква святої Трійці набула сучасного вигляду.
Ратуша. Споруджено в 1811 році на місці дерев’яної. Будівля була виразником ранньокласичного стилю. Це двохповерхова прямокутна будівля з двоярусною вежею та внутрішнім двором. Перший поверх займали крамниці, а на другому – приміщення гімназії, яка розташовувалась тут до 1914 (а, фактично, до 1920-тих) років.
Цікавим виразником стилю ампір виступає цілий ряд житлових бережанських будинків з мансардами та “пухкими”, за висловлюванням Г. Логвина, колонами. Час їх появи припадає на кінець XYIII-поч. ХІХ ст. Архітектурний модерн представлений у Бережанах декількома об’єктами. Найбільш яскраво це модернова стилістика виражена у спорудженому на початку ХХ ст. будинку допомогової каси (в наш час це приміщення державного банку).
[ред.] Археологічні знахідки
Людиною місцевість навколо Бережан була заселена здавна. На околицях міста було виявлено залишки трьох стоянок доби пізнього палеоліту. Ці дані занесені до матеріалів і досліджень по археології СРСР , що видавалися ще в 1960 р. / Береговая Н.А. Палеолетические местонахождения СРСР. ст. 81,128 /.
Пізній палеоліт – це приблизно 38-11 тисяч років тому . Звичайно, люди які залишили нам про себе сліди селилися недалеко від води, тобто від ріки золотої Липи , на високих і сухих берегах, біля лісу. Так археологи на горі Звіринець виявили залишки кремяної майстерні давніх часів. Висновок про те, що це була майстерня можна зробити з великої кількості первісних знарядь праці з кременю: різці, скребки, ножі, та багато відходів від кремяного виробництва – відщепів, пластинок, нуклеусів.
В експозиції краєзнавчого музею можна побачити крем’яні серпи, наконечники, сокири. Добре представлено знаряддя праці , що належить до періоду нового крем’яного віку – неоліту (з VІ до ІІІ тисячоліття до н. е. ). Це кам’яні шліфовані сокири, зернотерки.
Ще треба відзначити, що на життя живих організмів, в тому числі і людей мав великий вплив льодовик, що насувався з Півночі і спричинив катастрофічну зміну клімату у Європі. Зупинився він в північних межах теперішнього Бережанського району. Саме після відступу льодовика на північ , кочівні гурти найдавнішого населення повільно просувались вгору Дністром і його притоками (а власне нас цікавить Золота Липа) та височини, т. ч. і Бережанщину. Саме сліди цих лбдей знайшов Ю . Полянський у 1927 році ма місці вищезгаданих трьох стоянок . Археологічні розкопки показали що в межах сіл Мечищів, Саранчуки , Конюхи (нині Козівський район) є сліди селищ неолітичного періоду. З тих знахідок можна судити про те, що тодішня людина займалася примітивним обробітком ріллі, розводила домашню худобу, вміла ліпити глиняний посуд, варити страву, ткати полотно та шити одяг .Добре збереглися і представленні в експозиції глиняні пряслиця сірого та коричневого кольору, що є прямим доказом першого ткацтва на території краю. Одним із занять первісних людей було полювання. Це засвідчують рештки тварин, що тоді водилися. Це ріг північного оленя, гомілкова кістка мамонта, зуб коня. Фонди музею зберігають ще роги оленя, зуб мамонта, колінний суглоб мамонта та інше.
Цікаву знахідку знайдено у 1935 році в с. Вибудів, що колись належало до Бережанського повіту. Селяни викопали скриньковий гріб з кількох кам’яних плит. Це швидше всього рештки напівкочового племені, що прийшло на наші землі з земель над Віслою і Сяном. Але ця знахідка на жаль, не була науково – опрацьована і досліджена. В с. Підвисоке теж розкопано могилу з обрядово скороченими кістяками й кам’яними бойовими топірцями та глиняним посудом, прикрашеним відтисками шнурка.На жаль, поки що , ми дуже мало знаємо про той період на Бережанщині, коли на зміну каменю прийшов новий ужитковий матеріал – бронза ( від середини ІІІ до поч. І тисячоліття до нашої ери ). Але знайдена археологами бронзова сокира у с. Завалів (нині Підгаєччина), наконечні бронзові стріли у с. Потутори є доказом, що цей період в житті бережанщини теж не випадкове з сув’язі поколінь. А в селі Волиця і Рибники є залишки поселення доби бронзи. Біля Бережан та в с. Котові археологи відшукали кілька глиняних посуд, що відноситься до так званої висоцької культури, це вже залізна доба ( VІ-ІХ ст.). Ці знахідки дають можливість уявити на якому рівні стояв розвиток хліборобства і скотарства, зародження первісного суспільства на території краю.
Розвиткові наших територій багато сприяло те, що знаходилися вони на торговельному римському шляху. Про це свідчать викопані римські монети у селах Котові і Мечищеві. А ще в 1913 році в с. Рай знайдена в землі урна – попільниця із спаленими людськими кістками. Свого часу її віддали до поміщицького двору, а далі доля невідома . Це і є підтвердженням того, що період римської доби характеризується збільшенням густоти населення, роз виткові його релігійних уявлень . Шкода лише, що знахідок з того часу мало, тай про ті ми знаємо з переказів в основному.
[ред.] Рай
У трьох кілометрах від Бережан знаходиться село Рай, де колись розташовувалася заміська резиденція Сенявських. Чому Рай? Як жартують місцеві жителі, тому що наші дороги — це пекло. От старожили й казали: хто витримає дорогу до Бережан, той потрапить до Раю. До речі, якщо вірити переказам, Микола Сенявський полюбляв упрягатися в сани й возити всіх охочих у Рай. І ось одного разу Петро I і Микола Сенявський — обидва здоровезні чоловіки — посперечалися, хто швидше доставить сани до Раю. Виграв російський самодержець.
А кухарям, економам й іншій челяді, що обслуговувала Петра I в 1709 році, мальовничі види Раю так сподобалися, що вони втекли сюди із задоволенням, оселившись назавжди. Між іншим, в одному з місцевих будинків досі збереглося ліжко, на якому спав Петро I. Тепер тут спокійно опочиває одна бабця. А взагалі Рай називають раєм за чудову природу. Тут зберігся старовинний парк з екзотичною флорою і каскад ставків, створений наступником Сенявського — Станіславом Потоцьким, він же й перебудував місцевий мисливський будиночок у палац. І хоча цей маєток сьогодні виглядає занедбаним, його чарівність підкорить вас обов’язково. Шарм гарного життя навіть за століття не може зникнути просто так.
[ред.] Визначні люди
З Бережанами пов’язані долі багатьох визначних діячів культури, науки, медицини, політики України і Польщі. У Бережанах ці люди або народилися, або вчилися, або працювали, або гостювали, або друкувалися: М. Шашкевич, І.Франко, Богдан та Левко Лепкі, М.Яцків, С.Твердохліб, А.Чайковський, О.Маковей, Франц Коковський, В.Гнатюк, З.Кузеля, Л.Джулинський, О.Кульчицька, М.Якубець, Едвард Ридз-Сміглий, Я.Струхманчук, М.Мороз, В.Савчак, С. Литвинович, М.Лабунька, О.Ковшевич, О.Нижанківський, Д. Січинський, С. Крушельницька, А.Пацлавський, Е. Якимів, І. Легкий, Л. Мігоцький. Солідний список, а він далеко не повний.
- Франц Бем (тут воював)
- Едвард Ридзь Смігли, польський маршал, тут народився
- Василь Іванчук, тут народився
- Ісаак Стрейсанд, дідо американської співачки Барбари Стрейсанд, тут народився
- Богдан Лепкий, тут жив
- Андрій Чайковський, тут жив
- Шолом Мордехай Швадрон, єврейський гаон тут жив
- Маркіян Шашкевич (1811-1843) тут вчився
[ред.] Зовнішні посилання
- Бережанський склозавод
- Бережани: оплот авантюрної родини
- Інтерактивна мапа Бережан (побудована на технології flash)
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
