Ратуша
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ратуша (ратуш) - від пол. Ratusz; нім. Rathaus.
1) З XII ст. — після надання Хайнріхом "Левом" м. Любеку у 1160 р. прав та привілегій "вільного міста" (нім. -"Freie Stadt"; див. : "Любекське право" нім. "Lübisches Recht") - орган міського самоврядування в Західній і Центральній Європі. Після надання в XV ст. містам магдебурзького права (нім. Magdeburger Recht) перетворені на магістрати.
В Україні XIV—XVIII ст. ст. — назва органу міського самоврядування в містах, які не мали магдебурзького права. Такі міста називалися ратушними — на відміну від магістратських, що мали магдебургію, значної ширші адміністративно-судові та господарчі права й краще розбудований апарат самоуправи.
Ратушні міста зазвичай мали тільки війта й 1-2 бурмістрів, які фактично залежали від місцевої державної (старостинської) (на Гетьманщині — від козацької) адміністрації або від дідичів.
Як органи місцевого самоврядування ратуші зберігалися в містах Лівобережної України до 1785 р., коли були замінені міськими думами.
2) Споруда, в якій перебувала міська влада — зазвичай чотирикутна в плані та з вежею, що інколи стоїть окремо. Як правило, була одним із найважливіших громадських (зазвичай пишно збудованих і оздоблених) будинків міста.
В українських містах перші ратуші постали у XIV ст. (наприклад, у Львові). Найстаріші ратуші збереглися у Старому Самборі (1668), Бучачі (1751), Кам'янці-Подільському (1754).
З ратуш, побудованих у XIX ст., найгарніші — у Харкові, Полтаві, Львові, Чернівцях.
Найвища в Україні ратушова вежа — в місті Снятині (Івано-Франківська область). Її висота — 50 метрів. Будівництво вежі розпочалося 1861 року і тривало майже 40 років.
