Биков Василь Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Василь Биков у Румунії, 1944

Василь Володимирович Биков (Білоруською: Васі́ль Уладзі́міравіч Бы́каў; Російською: Васи́лий (Васи́ль) Влади́мирович Бы́ков) (19 червня 1924, Вітебськ - 22 червня 2003) видатний автор романів і новел про Другу світову війну, - монументальна фігура в білоруській літературній і цивільній думці. Талант автора і моральна хоробрість, яка проникає його листи, заробили йому підтвердження для номінації до Нобелевській премії від, серед інших, лауреатів тій премії Йосипа Бродського і Чеслава Мілоша.

Василь Биков народився в місті Вітебську в 1924 році. У 1941 році він знаходився в Україні, коли Німеччина напала на СРСР. Спочатку сімнадцятирічний Биков копав траншеї - потім він подався добровольцем до Червоної Армії. Кілька років після війни він продовжував служити, і повернувся до СРСР тільки в середині 50-х років. Там він почав працювати як журналіст для газети «Гродненська правда». Також у цьому десятилітті, почали виходити його перші новели, найзнаменитіші з яких – «Сотніков», «Обеліск», «Піти і не вертатися», та «Дожити до сходу сонця».

Літературне досягнення Бикова лежить в у його реалістичних, хоча із ліризмом, описах битв Другої світової війни, переважно з невеликою кількостю персонажів. У жорстокості зіткнення вони стикаються з моральними дилемами як у формі їх ворогів, так само і у межах їх власного Радянського світу, обтяженого ідейно-політичними обмеженнями. Новели Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це привело до звинуваченнях автора у «брехливому гуманізмі» від деяких червоноармійських генералів. «Василь Биков - дуже відважний і безкомпромісний автор, типу Солженіцину» написав Майкл Гленні в «Партизан ревью» у 1972 році. Биков - один з авторів, якими найбільше захоплюються у бувшому Радянському Союзі. У 1980 році він був нагороджений почесним званням Народного Автора Білорусі.

За межами його рідного краю, Василь Биков - найвідоміший білоруський автор. Протягом радянського періоду, його роботи були перекладені на найголовніші мови світу, та до того ж більшість з перекладів була зроблена через російську мову. Биков писав свої твори рідною білоруською мовою, та сам переклав більшість з них на російську мову. Вплив Бикова на культуру його країни залишається дуже великим. Протягом декількох років він жив за кордоном, та повернувся на батьківщину лише за місяць перед смертю. Пам'ять його складного життя та безкомпромісної позиції стосовно війни тільки збільшить його вплив на національне життя Білорусі.

[ред.] Твори

1960 - "Журавлиний крик" ("Жураўліны крык", "Журавлиный крик")
1960 - "Хід конем" ("Ход канём", "Ход конем")
1962 - "Третя ракета" ("Трэцяя ракета", "Третья ракета")
1964 - "Альпійська балада" ("Альпійская балада", "Альпийская баллада")
1965 - "Одна ніч" ("Адна ноч", "Одна ночь")
1970 - "Сотніков" ("Сотнікаў", "Сотников")
1971 - "Обеліск" ("Абеліск", "Обелиск")
1973 - "Дожити до світання" ("Дажыць да світання", "Дожить до рассвета")
1974 - "Вовча стая" ("Волча стая", "Волчья стая")
1975 - "Його батальйон" ("Яго батальён", "Его батальон")
1978 - "Піти і не вернутися" ("Пайсці і не вярнуцца", "Пойти и не вернуться")
1983 - "Знак лиха" ("Знак бяды", "Знак беды")
1989 - "У тумані" ("У тумане", "В тумане")
1999 - "Трагедія Білорусі"

[ред.] Нагороди

Державна нагорода СРСР (за Дожити до світання, 1974), Державна нагорода ім. Якуба Коласа Білоруської РСР (1978), Ленінська нагорода (за Знак лиха, 1986). Народний письменник Білорусі (1980), Герой Соціалістичної Праці (1984).