Битва під Лютценом 1632

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Битва під Лютценом

Тридцятирічна війна

Битва під Лютценом, смерть короля Густава Адольфа 16 листопада, 1632.

Дата:	16 листопада, 1632
Місце:	поблизу Лютцена, на південь від Лейпціга, Німеччина
Результат:	перемога шведів

Сторони

Шведи
протестанти Німецькі князівства

Священна Римська імперія
Католицька Ліга

Командувачі

Густав II Адольф †,
Бернард Веймарський,
Добо Кнайфаузен

Валленштайн Альбрехт,
Паппергейм Готфрід †

Військові сили

12,800 піхотинців
6,200 кавалеристів
60 гармат

10,000 піхотинців
7,000 кавалеристів, плюс 3,000 піхотинців і 2,000 кавалеристів прибуло під час битви
24 гармати

Втрати

3,400 вбитих
1,600 поранених

3,000–3,500 вбитих і поранених

Битва під Лютценом - одна з найбільших битв тридцятирічної війни, між шведськими військами під проводом Густава ІІ Адольфа і габсбурзькими частинами на чолі з Альбрехтом Валленштайном 16 листопада 1632 року.

[ред.] Перед битвою

У 1632 році війська католицької ліги під проводом Валленштайна вступили в район Саксонії. Слідом за ними тут ж рушили війська Густава Адольфа, який прагнув запобігти об'єднанню військ імператора. Поблизу Наумбурга Густав організував свої підрозділи і очікував на противника. Після отримання інформації, що Валленштайн вислав свої підрозділи на чолі з Паппергеймом в напрямку Галлє і Лютцена, 15 листопада Густав спрямував свої підрозділи в тому ж напрямку. Валленштайн швидко зорієнтувався в ситуації зібрав свої підрозділи і наказав Папергейму повернутись назад. Зайняв позицію на північ від дороги на Лейпциг, скерувавши війська фронтом на південь. Центр позиції зайняли чотири колони піхоти, а кавалерія була розташована на пагорбах - праве крило в околицях Лютцена на чолі з Генріхом фон Голком,а ліве під проводом Матіаса Галаса Вранці 16 листопада шведи розпочали рух з місцевості Ріппах в напрямку імперських військ. Шведська армія складалась з двох частин, в склад кожної входила піхота і кавалерія. Загалом шведські сили налічували близько 16,000 чоловік, імперські сили без Паппергейма налічували 15,000 солдатів (плюс 10,000 Паппергейма). Зорієнтувавсь в ситуації Густав наказав армії зміститись вліво, і її праве крило потрапило під вогонь імперської артилерії, яка обстрілювала шведські колони на марші. Тільки близько полудня сили Густава добрались до лінії противника і розпочали битву.

[ред.] Битва

Мапа розташуваня військ

Густав вирішив нанести головний удар силами правого крила своєї армії, котрим він керував особисто. Метою короля було вибити противника з Лютцена. Тут розгорілись найважчі бої, в яких імперські війська поступово відступали перед шведами. Під час битви кавалерія Паппергейма нанесла по шведах удар, але вони зуміли відбити атаку, а Паппергейм був смертельно поранений. Підкріплення імперська армія отримала також від Октавіо Пікколоміні який на чолі двох полків вступив в битву. Вступ бій нових сил був цілком несподіваним для Густава, і під час одного з боїв короля було смертельно поранено. По його смерті бітва тривала далі. Розлючені смертю полководця шведи продовжували шалено битися під проводом князя Бернарда Веймарського, який перейняв командування. Під вечір Бернардові вдалося примусити імперські війська відступати. На полі бою боронилась піхота під проводом пораненого Валентайна. Забравши тіло вбитого Паппергейма імперські війська розпочали відступ в напрямку Лейпціга На полі бою імперці залишили всю артилерію і до 3000 полеглих. Шведи втратили близько 1500 загиблих і поранених, включаючи короля Густава.