Бігевіоризм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бігевіори́зм (від англ. behavior — поведінка) — один з напрямів психології, що зводить поведінку людей до механічних, машиноподібних актів у відповідь на зовнішні подразнення.
Класична формула бігевіоризму «стимул — реакція» виключає опосередковуючу психічну ланку. Бігевіоризм заперечує дійову роль психіки, свідомості (а інколи навіть і факт їх існування). Бігевіоризм виник на початку 20 століття як реакція на кризу суб'єктивістських інтроспекцінних течій в психології. Проте, відкидаючи психіку, трактуючи людину як машину, бігевіористи не уникли не лише механіцизм]]у, а й ідеалізму. Грубомеханістичний характер класичного бігевіоризму (Вотсон Джон (John B. Watson), Торндайк Едворд (Edward L. Thorndike)) викликав ряд відступів у його послідовників: цільовий бігевіоризм (Едворд Толмен (Edward C. Tolman)), математичний бігевіоризм (Голл Кларк (Clark Hall)) та ін.
