Вермікуліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вермікуліт (рос. вермикулит, англ. vermiculite, нім. Vermiculit m) – мінерал класу силікатів, групи триоктаедричних гідрослюд. Групова назва водних алюмосилікатів магнію і заліза шаруватої будови з розбухаючою решіткою з загальною формулою – (Mg, Fe²⁺, Fe³⁺)₃[(OH)₂(Al,Si)₄· 4H₂O. Хім. склад змінний (%): МgO - 14-25; FeO - 1-3; Fe₂O₃ 3-17; Аl₂О₃ - 10-17; SiO₂ - 34-42; H₂O - 8-15. Склад у родовищах Приазов'я (%): MgO – 10,12-17,88; FeO – 0,87-2,91; Fe₂O₃ – 9,74-17,80; Al₂O₃ – 11,51-16,69; SiO₂ – 36,01-45,92; H₂O – 7,04-12,70. Домішки: K₂O (0,17-4,58), TiO₂ (0,70-4,70), CaO (1,20-4,73), Na₂O, MnO. Сингонія моноклінна. Спайність досконала. Густина 2,4-2,7. Твердість 1-1,5. Колір бурий, жовтувато-бурий, золотисто-жовтий, інколи з зеленуватим відтінком. Блиск перламутровий або жирний. Мають високу здатність до катіонного обміну. Знаходяться у вигляді лускуватих і пластинчастих, також тонкодисперсних аґреґатів. Утворюється головним чином внаслідок перетворення біотиту й флогопіту. Різновиди В. - нікелевий і мідистий. Відомі також домішки: титан, нікель, цинк, мідь, натрій, калій. Родов. В. - в США, Росії, ПАР, Аргентині, Бразилії, Індії, Японії, Танзанії, Зах. Австралії, Канаді, Чилі, Мексиці, Малаві та ін. В Україні В. є в Приазов’ї, Побужжі, на Волині. В. використовується як легкий наповнювач бетону, для виробництва вогнестійких тепло- і звукозахистних матеріалів, в металургії для теплоізоляції, в космічній техніці, в літакобудуванні, в транспортному будівництві, у виробництві антифрикційних матеріалів, гуми, пластмас, фарб, та ін. Збагачується гравітац. і флотаційними методами.