Водонафтовий контакт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Водонафтовий контакт (рос. водонефтяной контакт, англ. water-oil contact; нім. Wasser-Erdöl-Kontakt m) – поверхня (горизонтальна чи похила), що відділяє нафтовий поклад від напірних пластових вод. В області ВНК є перехідна зона взаємопроникнення нафти та води. Син.: поверхня водонафтового контакту. Межа між водою і нафтою не є різкою; в зоні ВНК є перехідна зона або зона взаємного проникнення різної товщини (від часток метра до 10–15 м), яка залежить від висоти капілярного підняття води, колекторських властивостей водоносних і нафтоносних відкладів, а також від фізико- хімічних параметрів води і нафти. Морфологія поверхні ВНК складна, умовно її приймають за горизонтальну площину. Як правило, при наявності ґрадієнта напору пластових вод ВНК нахилений в напрямку зниження напору. Зміщення покладу описується формулою Рассела-Савченко. Положення ВНК визначається випробуванням свердловин, комплексом промислово-геофізичних методів або розрахунковим шляхом за даними вимірювання пластового тиску води, нафти і їх густин. Положення ВНК відраховується від гирла свердловини або в абсолютних відмітках від рівня моря.

[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3