Вольфрамові руди
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вольфрамові руди (рос. вольфрамовые руды, англ. tungsten ores, нім. Wolframerze n pl) – природні мінеральні утворення, що містять вольфрам в таких сполуках і концентраціях, при яких їх пром. використання технічно можливе і економічно доцільне. Відомо більше 20 мінералів вольфраму. З них промислове значення мають лише мінерали групи вольфраміту (74-76% WО3) і шеєліту (80% WО3). В.р. часто містять молібден, олово, берилій, мідь, бісмут в кількості 0,01-0,1%, іноді присутні стибій, ртуть, золото, срібло, арсен, сірка, тантал, ніобій, скандій. Більшість попутних компонентів при збагаченні вилучаються в колективні або селективні концентрати.
За умовами утворення родовища В.р. розділяють на ендогенні і екзогенні.
Серед е н д о г е н н и х розрізняють пегматитові, скарнові, ґрейзенові і гідротермальні генетичні типи руд, що об'єднуються в три рудні формації: олово-вольфрамову, молібдено-вольфрамову і поліметалічно-вольфрамову. З пегматитів вольфраміт і шеєліт вилучаються попутно при збагаченні каситериту, берилу, сподумену і тантало-ніобатів.
Пегматити є джерелами для утворення елювіально-делювіальних і алювіальних розсипів (е к з о г е н н і родовища), які розробляються г.ч. в країнах Півд.-Сх. Азії і Африки. Скарново-шеєлітові руди утворюються в зоні контакту ґранітоїдних масивів з карбонатними породами і представлені плитоподібними покладами крутого і пологого залягання, а також складними лінзо- і трубоподібними тілами. Вміст в них WO3 0,1-0,8%, рідко до 1-3%; запаси руди вимірюються від дек. тис. до дек. десятків тис., рідше - сотні тис.т.
Ґрейзено-вольфрамітові руди тісно пов'язані з апікальними частинами ґранітних інтрузивів. Вміст в них WO3 0,1-0,4%; запаси руди оцінюються в десятки, рідко в сотні тис.т.
Гідротермальні В.р. приурочені до зон ендо- і екзоконтакту ґранітних масивів, утворюючи протяжні за простяганням і на глибину (до 1 км) серії рудних жил крутого, рідше середнього падіння, а також штокверки. Рудні тіла складені кварц-вольфрамітовими, кварц-вольфраміт-каситеритовими рудами часто з молібденітом, бісмутином і берилом, а також кварц-шеєлітовими і кварц-молібденіт-шеєлітовими рудами. Вміст WO3 0,5-1,5%, рідко до 3 5%, в штокверках 0,1-0,3%, іноді до 0,5% при запасах, відповідно від дек. тисяч до дек. десятків тис. т і десятки - сотні тис. т.
Видобуток руди з вольфрамових родов. проводиться підземним (системи розробки шаровим обваленням і горизонтальними шарами з магазинуванням руди у відпрацьованих блоках або із закладенням виробленого простору - жили, скарнові і ґрейзенові поклади), а також відкритим (штокверки, скарнові і ґрейзенові поклади, розсипи) способами. На кар'єрах застосовується трансп. система розробки з зовніш. відвалоутворенням.
Родов. руд вольфраму відомі в Казахстані, Сер. Азії, Сх. Сибіру (РФ), Дал.Сх. (РФ), на Кавказі. Найбільші род: Сандон в Півд. Кореї, Синьхуашань і Шанпін в Китаї, Панашкейра в Португалії, Кінг-Айленд в Австралії, Чікоте і Камі в Болівії, Флат-Рівер в Канаді, Сало у Франції, Пайн-Крік в США, Улудаг в Туреччині, Міттерзілль в Австрії. Понад 60% запасів В.р. зосереджено в країнах Півд.-Сх. Азії, в межах Тихоокеанського рудного поясу.
[ред.] Література
Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3
