Вугільний пласт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вугільний пласт (рос. угольный пласт, англ. coal seam, coal bed; нім. Kohlenflöz, Kohlenschicht) — форма залягання викопного вугілля у вигляді плито- і лінзоподібних тіл з невеликою в порівнянні з площею поширення потужністю.

Потужність вугільних пластів коливається від десятків см до 10-25 м; при цьому більшість пластів витримують свою потужність на площах в десятки і сотні км².

[ред.] Класифікація

Вугільні пласти можуть бути простої і, частіше, складної, будови. Значно поширені вугільні пласти дуже складної будови, представлені багаторазовим чергуванням в їх розрізі шарів вугілля і породних прошарків. Контакти вугілля з ними можуть бути різкими або поступовими.

У практиці підземної розробки вугілля вугільні пласти за кутом падіння і потужністю поділяють на такі групи:

за кутом падіння — пологі (до 18°), похилі (19-35°), крутопохилі (36-55°) і круті (56-90°);
за потужністю — дуже тонкі (до 0,7 м), тонкі (0,71-1,2 м), середньої потужності (1,25-3,5 м), потужні (понад 3,51 м).

Нижня межа робочої потужності вугільних пластів на Донбасі — до 0,5-0,55 м. Кут падіння і потужність вугільних пластів в значній мірі обумовлюють систему його розробки і способи управління покрівлею в очисних вибоях, механізацію очисних робіт тощо.