Газифікація вугілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Газифікація вугілля (рос. газификация угля, англ. coal gasification, gasification of coal; нім. Kohlenvergasung f) — високотемпературний процес взаємодії вуглецю вугільного палива з окисниками, який здійснюється з метою одержання суміші горючих газів (Н₂, СО, СН₄).

Як окисники (газифікуючі аґенти) застосовують кисень, водяну пару та ін.

Методи Г.в.п. класифікують за:

видом дуття: повітряна, повітряно-киснева, паро-повітряна, паро-киснева;
за тиском: при атмосферному тиску (0,1-0,3 МПа), середньому (до 2-3 МПа), високому (понад 3 МПа);
за розміром вихідного палива: газифікація грудкового, дрібнодисперсного та пилоподібного вугілля;
за конструктивними особливостями реакційної зони: у щільному шарі палива, в псевдозрідженому шарі, в пиловугільному факелі;
за способами виділення смоли;
за способами підводу тепла: автотермічна (за рахунок внутр. джерел), алотермічна;
За теплотою згоряння одержуваного газу (в МДж/м3): низької (до 6-7); середньої (12-18) та високої (30-35) теплоти згоряння;
За призначенням газів: для енергетичних і технологічних цілей (синтезу, виробництва водню, технічного вуглецю). 9. За температурою газифікації: низькотемпературна (до 800^оС), середньотемпературна (800—1300^оС), високотемпературна (1300^оС).

Г.в.п. була широко розвинена в першій половині ХХ ст. і до 1960 р. Напр., в 1958 р. в СРСР працювало понад 350 газоґенераторних станцій, на яких в 2500 ґенераторах вироблялося 35 млрд м³ газу на рік.

У зв'язку з бурхливим розвитком газодобувної галузі Г.в.п. різко скоротилася. Перспективними галузями застосування Г.в.п. є переробка високосірчистого і високозольного вугілля, переробка вугілля у районах віддалених від газопроводів, а також виробництво синтез-газу, газів-відновників та водню для потреб хімічної промисловості.