Газоаналізатор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Газоаналізатор(рос. газоанализатор, англ. gas analyser, gas alarm, gas indicator, нім. Gasanalysator m, Gasprüfer m) – прилад для визначення якісного і кількісного складу сумішей газів. Робота Г. основана на вимірюванні фіз., фіз.-хім. характеристик газової суміші або її окр. компонентів. На підприємствах вугільної пр-сті застосовують Г.: автоматичні стаціонарні, автоматичні, напівавтоматичні та інтерферометричні переносні. Автоматичні стаціонарні, автоматичні і напівавтоматичні переносні Г. призначені для безперервного автоматичного визначення вмісту метану в шахтній атмосфері, забезпечення при концентраціях метану 0,5-4% звукової і світлової сигналізації, а також автоматичного відключення електроенергії при гранично допустимій концентрації метану, безперервної передачі інформації про вміст метану в межах 0-2% і реєстрації її на поверхні шахти. Переносні інтерферометричні Г. застосовують для роздільного визначення концентрації метану і вуглекислого газу безпосередньо в гірничих виробках шахт при концентрації цих газів 0-6%. За допомогою переносних Г. експрес-методом контролюється концентрація в повітрі двоокису вуглецю, оксиду вуглецю, оксидів азоту, сірчистого газу і сірководню, а також хлору, аміаку, парів бензину, бензолу, ацетону, парів етилового ефіру, вуглеводнів нафти, толуолу, ксилолу і т.д. На підприємствах нафт. і газової промисловості для контролю повітряного середовища на вміст горючих і токсичних домішок на робочих місцях (а також на бурових майданчиках), під час ремонтних робіт (в середині різних ємностей, апаратів) використовують переносні Г., які ґрунтуються на термокаталітичному (ПГФ–2М1 і ін.) і калориметричному (УГ–2) принципах дії. Г. першої групи використовують для визначення концентрації горючих газів і парів у повітрі в межах від 2,5 до 80 мг/л, в перерахунку на бензин Б–70. Прилад ПГФ–2М1 використовується в основному для встановлення ступеня вибухобезпечності горючих домішок у повітрі. Для визначення вмісту парів бензину і легких нафтопродуктів у повітрі в межах допустимих санітарних норм використовується Г. УГ–2. Автоматичний контроль і реєстрація вмісту метану під час буріння свердловин (з використанням бурових розчинів і газоподібних аґентів) здійснюються установкою АУСГ; при виникненні небезпечних концентрацій метану (в точках його відбирання на аналіз) подається світловий і звуковий сигнали.

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3