Гельвін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гельвін
[[Зображення:\|250px]]
Загальні відомості
Ідентифікація
Колір	жовтий, сіро-жовтий, жовто-зелений, коричневий, червоно-коричневий
Сингонія	кубічна
Прозорість	Напівпрозорий
Оптичні властивості кристалів
Інші властивості
Особливі характеристики	Піроелектричний. Ізотропний.

Ге́львін (рос. гельвин, англ. helvite, нім. Helvin n) — мінерал класу силікатів, член групи мінералів із загальною формулою Ме₄[ВеSiO₄]₃S, де Ме — Мn, Fе, Zn. Вміст ВеО в мінералах цієї групи 8-15,5 %.

Cингонія кубічна.

Кристалічна структура близька до структури содаліту.

Колір жовтий, сіро-жовтий, жовто-зелений, коричневий, червоно-коричневий; забарвлення нерідко зональне. Напівпрозорий. Злом нерівний, раковистий. Піроелектричний. Ізотропний.

Твердість 5,5—6,5.

Густина 3,2—3,45.

Зустрічається у вигляді акцесорної вкрапленості в магматичних породах лужного складу.

Його скупчення відомі:

у амазонітових пегматитах з топазом, спесартином, монацитом, фенакітом;
у літієвих пегматитах з петалітом, сподуменом, спесартином;
у нефелін-сієнітових пегматитах з нефеліном, егірином, цирконом;
у ґрейзенах з вольфрамітом, гематитом;
у магнетит-флюоритових скарнах з магнетитом, флюоритом, везувіаном;
у гідротермальних кварцових жилах з вольфрамітом, родонітом, родохрозитом, сфалеритом, піритом.