Берилієві руди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бери́лієві ру́ди (рос. бериллиевые руды; англ. beryllium ores; нім. Beryllerze) — природні мінеральні утворення, що містять берилій. Bе міститься в рудах головним чином в формі власних мінералів, а також у вигляді ізоморфної домішки (до 1-2 %) в породотвірних мінералах.

Головні мінерали, що входять до складу берилієвих руд: берил (14,1 % ВеО), фенакіт (42-45 %), бертраніт (40-42 %), гельбертрандит (32-35 %), хризоберил (18-20 %), гельвін-ґентгельвін-даналіт (10-12 %), евклаз (16-17 %) і лейкофан (10-12 %).

Мінерали, в складі яких Be може розсіюватися у вигляді ізоморфної домішки, — везувіан (до 1-4 % ВеО) і маргарит (до 3 %). Водночас з берилієвих руд вилучають W, Мо, Sn, Та, Li, Cs, Rb і ін., а хвости збагачення берилієвих руд є сировиною для керамічної і будівельної промисловості. Родовища берилієвих руд в більшості випадків мають ендогенне постмагматичне походження і пов'язані з областями поширення масивів лейкократових ґранітів і сублужних ґранітоїдів.

Відомо 7 гол. рудних формацій берилієвих руд:

1 — берилоносні ґранітні пегматити;
2 — фенакіт-ґентгельвінові полевошпатові метасоматити;
3 — гельвінові і хризоберилові апоскарнові ґрейзени;
4 — слюдяні ґрейзени і кварцові жили з берилом, рідко з бертрандитом;
5 — слюдо-флюоритові ґрейзени, зони прожилок і мінералізовані зони дроблення з берилом, хризоберилом, фенакітом серед карбонатних товщ, осадово-метаморфіч. і магматичних гірських порід підвищеної основ-ності;
6 — флюоритові метасоматити і поле-вошпат-кальцитові прожилки з фенакітом, бертран-дитом, евдідімітом та ін. берилієвими мінералами серед карбонатних порід в приконтактових зонах дрібних склепінь ґраносієнітів;
7 — флюоритизовані ріолітові ту-фи з гельбертрандитом.

Рудні тіла різноманітні за морфологією: пошарові пласти, рудні штоки, стовпи, трубоподібні поклади, круті і пологі жили. Родовища берилієвих руд зосереджені в США, Бразилії, Аргентині, Мексиці, ПАР, Намібії, Мозамбіку, Зімбабве, Уганді, Мадагаскарі, Індії, Португалії. Геогр. розподіл світових запасів нерівномірний: 61 % належить Америці (з них 42 % Бразилії, по 8 % США і Аргентині), бл. 20 % — Азії, 16 % — Африці, 3 % — Австралії. Зах. Європа майже позбавлена берилієвих руд. Найбільш перспективне джерело Be — комплексні руди пневматоліто-гідротермальних родовищ, в яких берилієві мінерали представлені бертрандитом і фенакітом в поєднанні з флюоритом. Найбільш поширена схема збагачення берилієвих руд включає флотацію слюди і польового шпату з подальшою флотацією фенакіту і бертрандиту, вміст ВеО в концентраті 3-11 %, вилучення 75-90 %.