Глибоке буріння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Глибоководне буріння (рос. глубокое бурение, англ. deep drilling, нім. Tiefbohren n) – спорудження свердловин в земній корі в інтервалі глиб. 4500-6000 м (понад 6000 м – надглибоке буріння), що відображає досягнутий рівень техніки і технології ХХ ст. Г.б. характеризується більш високими температурами (іноді понад 200 оС) і тиском (гірським, пластовим і поровим), наявністю зон аномального тиску, гідророзривом порід, нафтогазоводопроявами. B цих умовах можуть виникати різні ускладнення: поглинання бурового розчину, прихвати бурильних труб, аномально високі гідравліч. опори в затрубному просторі, осипи, каверно- і жолобоутворення тощо. Г.б. здійснюється буровими установками вантажопідйомністю 200-250 т, які включають 2-3 насоси з тиском нагнітання 25-32 МПа і гідравліч. Потужністю 500-900 кВт. При Г.б. застосовують обертальний (в осн. роторний, рідше вибійні двигуни) спосіб буріння.

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3