Глибоководне буріння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Глибоководне буріння (рос. глубоководное бурение, англ. deep-sea drilling, deep-water drilling; нім. Tiefseebohren n) – спорудження свердловини на дні моря з використанням надводних техн. засобів при глибинах води понад 600 м. Проводиться з метою інж.-геол. до-слідження мор. ґрунтів і вивчення будови дна океану, а також для видобутку з мор. надр рідких або газоподіб-них к.к. Для Г.б. використовуються бурові судна, оснащені системою динаміч. позиціонування, що допускає граничне відхилення бурильної колони від свердловини на 3% від глибини моря при бічному вітрі до 45 вузлів. Для буріння застосовуються спец. конструкції бурильних труб і їх з'єднань, виготовлені зі спеціальних сталей, розрахованих на стискаючі, розтягуючі і згинаючі зусилля; акустичні системи виявлення підводного гирла све-рдловини і мультиплексні системи контролю противикидних превенторів. Техніка і технологія кінця ХХ ст. дозволяє вести Г.б. на глибинах понад 4 000 м (“Світ науки”, травень 1998, с. 38).

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3