Гобой
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гобо́й (іт. oboe, від франц. hautbois - високе дерево) - музичний інструмент родини дерев'яних духових. Виник у Франції в середині 17 ст. в результаті реконструкції Шалмею.
Сучасний гобой являє собою пряму конічну трубку з трьох частин - верхнє, нижнє коліно та розтруб. У верхнє коліно вставляється подвійна тростина, за допомогою якої видобувається звук. Довжина стовбура - близько 60 см. Стовбур має 25 отворів, 22-24 з яких закриваються клапанами. Виготовляють гобой з чорного або тукового дерева. Розрізняють гобої франц. та нім. системи. Діапазон - від h (b) до f3 (a3)
- Різновиди гобою: малий гобой (in G, рідко уживаний), Гобой д'аму́р (in A), Англійський ріжок (in F), басовий габой (геккельфон, рідко уживаний). В партитурі для симфонічного оркестру партія гобоїв пишеться між партіями флейт та кларнетів
Посилання
