Горизонт гірничий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Горизонт гірничий, (рос. горизонт горный, англ. mining level, horizon, level, нім. Sohle f, Horizont m) – сукупність гірничих виробок, розташованих на одному рівні. Частина шахтного поля, однією з меж якого по спаду є головний транспортний штрек, а другою — верхня або нижня межа шахтного поля. Бокові межі горизонту — межі шахтного поля за протяжністю. Якщо шахтне поле ділиться на три і більше горизонтів, то їхніми межами за спадом є головні штреки транспорт-ного та вентиляційного горизонтів. Розмір горизонту за спадом 1000…1200 м.

За призначенням розрізняють такі Г.г.: основний, концентраційний, проміжний, буровий, повторного дроблення, грохочення, скреперування, підсічки. Основний Г.г. - (відкатний) призначений для транспортування к.к. до шахтного стовбура. Основний Г.г., на який перепускають к.к. з дек. поверхів, наз. кон-центраційним. Проміжний Г.г. служить для підготовки виїмкових дільниць (блоків і т.п.), вентиляції, водовідли-ву, доставки к.к. і обладнання, а також перепуску к.к. на осн. горизонт вертикальними або похилими виробками. З виробок на буровому Г.г. проводиться буріння шпурів або свердловин. Г.г. скреперування призначений для скреперної доставки відбитої к.к. до місця її перепуску на основний Г.г. або навантаження у відкатні ємкості.

Син. горизонт шахтний.