Городище (археологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення. Див. Городище

Городи́ще (старослов'янське град - укріплення) – залишки стародавнього укріпленого поселення або міста, що були оточені ровами та валами і часто захищені природними перепонами (ярами, річками, болотами тощо).

Виникнення городищ пов’язане з добою патріархально-общинного ладу, коли суспільство переходить від мисливства і рибальства до землеробства і скотарства.

Поширені в усіх країнах і належать до різних історичних епох.

Найдавніші городища на території України належать до кінця бронзового віку (поч. 1-го тис. до н. е.).

Відомі великі, так звані "скіфські" городища 6-5 ст. до н. е. (Немирівське, Кам’янське, Більське та ін.), що їх збудували осілі землеробські племена, в тому числі предки слов’ян.

Найдавніші давньоруські городища належать до 2-ї пол. 1-го тис. н. е. (наприклад, Київське, 6 ст.).

Городища, що датуються 9 століттям, відомі на всій території Русі.

Більшість давньоруських городищ 9-13 ст. – це залишки феодальних міст з кремлями і посадами (городища на місці давніх Білгорода, Галича тощо) або феодальних замків (городище на Княжій горі).

Археологічні дослідження городищ мають велике значення для відтворення історії суспільних формацій.