Декантація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Декантація (рос. декантация, отмучивание; англ. decantation, elutriation, desliming; нім. Dekantation f, Dekantieren n) – відокремлення рідини від осаду шляхом її зливання, повільно осідаючих дрібних частинок полідисперсної суспензії від швидко осідаючих, - більш великих і важких часток, - шляхом зливу (декантації) рідини, яка містить ще не осілі частинки, з осаду, що відстоявся.

Д. як технол. прийом дозволяє очищати або розділяти на фракції за крупністю або компонентами подрібнені матеріали і породи.

Д. використовується і як аналітичний метод для визначення ґранулометричного складу. Д. застосовують при збагаченні мінеральної сировини, отриманні тонких порошків, очищенні глин, зокрема каолінових, від механічних домішок (уламкового матеріалу з розміром часток понад 0,01 мм): кварцу, польового шпату, слюди та ін. Принцип Д. використовують при гідравліч. класифікації подрібнених к.к. за розмірами, формою і густиною частинок. У найпростішому випадку

Д. проводять у відстійниках (басейнах, чанах, камерах), послідовно сполучених переливними патрубками або жолобами. Середовище, що, як правило, застосовується - вода, іноді з пептизуючими або коагулючими добавками електролітів, ПАР або високомол. сполук.

Д. здійснюється г.ч. з метою дослідження.