Детонатор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Детонатор – це пристрій, що використовують для підриву вибухівки.

Бувають детонатори багатьох типів – шнур, механічний, з годинниковим механізмом, електричний та радіо. Це лише основні типи детонаторів. Взагалі, детонатор можна виготовити з будь-чого. Окремо слід розглянути запали від гранат, боєголовки (рос. взрыватели) снарядів та капсулі.

Запали гранат бувають переважно трьох типів – терочний, сповільненої дії та дії від удару. Терочний полягає у принципі звичної нам хлопавки чи сірника. Різні речовини труться між собою і починається процес горіння. Принцип дії запалу сповільненої дії полягає в механічному надколі звичайного капсуля (як і в патронах), що підпалює заряд пороху, який, згоряючи, підпалює головну вибухову речовину. Такі запали використовуються, наприклад, в гранатах РГ-42, Ф-1, Китайська №1, раритетних РГ-41 та багатьох інших. Також в наш час дуже часто використовують запали, що детонують при дотику до цілі. Такі запали, наприклад, використовують в гранатах РГО та РГН.

Завдяки механізму дальнього зведення запал такого типу спрацьовує вже під час руху гранати до цілі (через 1.2 – 1.8 секунди після кидку). Це робить його безпечнішим за інші. Окремо слід розглянути електродетонатори. Принцип їх дії – іскра або спіраль накалу. В місці розжарення спірали зазвичай розташовують капсуль-детонатор та проміжний заряд ВР. Діюча речовина або суміш всіх детонаторів - ініціююча ВР.

Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури, веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх.