Діабаз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Діаба́з (рос. диабаз, англ. diabase, нім. Diabas m) – палеотипний аналог основних магматичних гірських поріж (базальту і долериту). Складається з плагіоклазу (найчастiше лабрадору), по якому розвиваються альбіт, преніт, епідот, цоїзит, карбонати;

моноклінного піроксену, олівіну і серпентинових псевдоморфоз;

магнетиту і титаномагнетиту з вторинним лейкоксеном.

Колір темно-сірий або зеленувато-чорний.

Структура: офітова, долеритова, пойкілоофітова, інтерсертальна, афірова, порфіровидна.

Хімічний склад діабазу (%): SiO₂ 49,04; TiO₂ 1,46; Al₂O₃ 15,68; FеO₃ 4,04; FeO 7,70; MnO 0,26; MgO 5,88; CaO 9,28; Na₂О 2,84; K₂O 0,92; P₂O₅ 0,26.

• Густина 2,79-3,30;
• Модуль Юнга 10,7 ГПа;
• Коефіціент Пуассона 0,22.

В Україні діабаз зустрічається в межах Українського щита. Також дыабаз зустрічається в Росії - на Кавказі, в Карелії і Сибіру, Німеччині, Чехії, Великій Британії, Скандинавії, США, Франції та інших країнах.

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3