Діатоніка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Діато́ніка (від грец. διατονικος - той, що переходить від тону до тону) - 7-ступеневний звукоряд, звуки якого можуть бути розташовані по чистих квінтах (Музичний словник Гроува). Діатонічний звукоряд містить лише чисті, малі та великі інтервали, а також тритон. При цьому малі секунди не можуть бути розташованими поспіль. В стародавній Греції - одна з трьох основних ладових нахилів ("родів"), поряд з хроматикою (можливе використання двох малих секунд поспіль) та енармонікою (включає інтервали мікрохроматики)

В теорії музики з поняттям діатоніки тісно зв'язані наступні поняття:

• Діатонічні лади - лади, що складаються зі звуків діатоніки. Такими ладами є натуральний мажор і мінор, давньогрецькі діатонічні лади - лідійський, іонійський, дорійський, еолійський, фрігійський та локрійський.
• Діатонічні інтервали - чисті, малі та великі інтервали, властиві діатонічним ладам. На відміну від хроматичних (зменшені та збільшені інтервали)
• Діатонічна гама - звуки діатонічного ладу, розташовані у висхідній або низхідній послідовності

В ХХ столітті окремі музикознавці (в т.ч. композитор М.М. Скорик) діатонічними називали також 12-ступеневі системи, кожна із ступенев яких трактується як самостійна. При цьому в суть поняття діатоніки вкладається інший сенс: діатоніка як сукупність основних ступенів.