Ендогенні родовища
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ендогенні родовища (рос. эндогенные месторождения, англ. endogenous deposits; нім. endogene Lagerstätten f pl) – гіпогенні родовища, магматогенні родовища, поклади корисних копалин, пов'язані з геохім. процесами глибинних частин Землі.
Формуються з магматичних розплавів або з газових і рідких гарячих мінералізованих розчинів серед глибинних геол. структур в умовах високого тиску і температури.
Серед Е.р. виділяють 5 гол. генетичних груп:
- магматичні,
- пегматитові,
- карбонатитові,
- скарнові,
- гідротермальні.
Магматичні род. утворюються при застиганні розплавів з відособленням руд хрому, титану, ванадію, заліза, платини, міді, нікелю, рідкісних металів, а також апатиту і алмазів.
Пегматитові родов. являють собою розкристалізовані відгалуження кінцевих продуктів застигаючої магми, які використовуються як кераміч. сировина і для видобутку слюди, дорогоцінних каменів і рідкісних металів.
Карбонатитові родовища асоціюють з ультраосновними лужними магматичними породами, серед яких нагромаджуються карбонатні мінерали і руди міді, ніобію, апатиту і флогопіту.
Скарнові родовища виникають під впливом гарячої мінералізованої пари, у контакті з магматич. масою, яка створює поклади руд заліза, міді, вольфраму, молібдену, свинцю, кобальту, золота, бору тощо.
Гідротермальні родовища складаються з руд кольорових, благородних і радіоактивних металів, які являють собою осади циркулюючих на глибині гарячих мінералізованих водних розчинів.
[ред.] Література
Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3
