Забіла Наталя Львівна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ната ́ля Львi ́вна Забi ́ла (5 березня 1903, Санкт-Петербурґ — 6 лютого 1985, Київ) — українська письменниця, поетеса.
Зміст |
[ред.] Родина
Народилася у дворянській родині з великими мистецькими традиціями. Серед її предків — поет-романтик Віктор Забіла. Дід поетеси — Пармен Забелло — скульптор. Батьки Наталі вчилися в художньому училищі Штігліца.
[ред.] Біографічні дані
Дівчинка зростала в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом. І це, певна річ, вплинуло на її розвиток, художні смаки. Вона багато читала, зокрема, твори Тараса Шевченка, і вже в дитинстві пробувала писати вірші.
1917 сім'я переїжджає в Україну й оселяється в невеличкому селищі Люботин (нині Харківської області). Батько залишився в Петербурзі, тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити.
Наталя закінчує прискорений курс гімназії, працює на різних посадах, кілька років вчителює в селі Старий Люботин під Харковом. Роки вчителювання багато дали майбутній письменниці — вона дістала чимало безпосередніх вражень про учнівське життя, навчилася бачити в кожному малюкові особистість.
1925 Наталя Забіла закінчила історичне відділення Харківського інституту народної освіти. Ще в студентські роки Наталя пише твори для дітей, прозу та поезію.
1924 в Кам'янці-Подільському в газеті «Червоний кордон» її чоловік Сава Божко надрукував перший вірш Наталі в тематичній сторінці «Війна — війні».
Після закінчення інституту працювала в редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті.
1926 вийшла перша книжка її поезій «Далекий край», а 1927 — перша книжка для дітей — оповідання «За волю» та «Повість про Червоного звіра».
Видавши 1928 віршоване оповідання для малюків «Про маленьку мавпу», Наталя Забіла твердо стає на шлях творення дитячої літератури. І хоч час від часу у неї виходять книги й для дорослого читача, однак твори для дітей стають її покликанням, її щоденною турботою і з часом приносять їй заслужений успіх і любов мільйонів юних читачів. 1930 вона остаточно переходить на творчу роботу, маючи вже десяток — хай здебільшого й невеличких за обсягом — книжок. Більше половини з тих поетичних і прозових збірочок адресувалися юному читачеві: «Пригоди з автобусом» (1928), «У морі» (1929), «Про Тарасика й Марисю» (1930), «Ясоччина книжка» (1934). Пізніше, вже в повоєнний час, вона випустила кілька ліричних збірок поезії для дорослих.
У роки війни Наталя Забіла жила й працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 редагувала журнал «Барвінок». Близько 200 книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністю у юних читачів користуються збірки: «Під ясним сонцем» (1949), «Веселим малюкам» (1959), «У широкий світ» (1960), «Оповідання, казки, повісті» (1962), «Стояла собі хатка» (1974), «Рідний Київ» (1977, 1982), а також «Вибрані твори» в чотирьох томах (1984).
[ред.] Творчиий доробок
Творчий доробок Наталі Забіли характеризується різноманітністю тем і жанрів. Не випадково український поет Валентин Бичко назвав її творчість «материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою».
Просто і дохідливо розповіла письменниця малюкам про життя наших далеких предків у п'єсі-фантазії «Перший крок» (1968) та у драматичній поемі «Троянові діти», яка є поетичним переказом «Слова про Ігорів похід», присвятивши її 1500-річчю заснування Києва. 1972 ці твори відзначено літературною премією імені Лесі Українки.
Поетеса широко відома як перекладач і популяризатор в Україні дитячої літератури інших народів. Їй належать переклади творів Олександра Пушкіна, Ммколи Некрасова, Сергія Михалкова, Агнії Барто, Самуїла Маршака, Корнія Чуковського. Плідно вона працювала і в галузі перекладу з французької, польської та інших мов. Твори письменниці перекладено багатьма мовами.
Крім того, Наталя Забіла була автором підручників «Читанка» для другого класу (1933) і «Читанка» для третього класу (1939), які перевидавалися кілька разів.
Забіла вела велику громадську роботу. Протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради Дитвидаву, виступала на письменницьких з'їздах і нарадах із питань дитячої літератури як критик і літературознавець.
Однією з найкращих книжок Наталі Забіли є цикл віршованих оповідань «Ясоччина книжка» (1934).
[ред.] Твори
- Веселим малюкам: Вірші. — К.: Веселка, 1980. — 86 с.
- Вибрані твори. В 4 т.: Вірші, казки, загадки. Т. 1: Веселим малюкам. — К.: Веселка, 1983. — 239 с.
- Вибрані твори. В 4 т.: Вірші, казки. Т. 2: У широкій світ. — К.: Веселка, 1983. — 207 с.
- Вибрані твори. В 4 т.: Оповідання, казки, повість. Т.3: В казках і в житті. — К.: Веселка, 1984. — 319 с.
- Вибрані твори. В 4 т.: П'єси. Т. 4: Завісу відкрито. — К.: Веселка, 1984. — 248 с.
- Стояла собі хатка. — К.: Махаон-Україна, 2001. — 18 с.
- Троянові діти: Драматична поема. — К.: Веселка, 1982. — 101 с.
- У широкий світ: [Вибрані твори]. — К.: Дитвидав, 1960. — 183 с.
- Яссочина книжка: Оповідання. — 4-е видання. — К.: Веселка, 2000. — 28 с.
[ред.] Література
- Лещенко П. Забіла Наталя Львівна // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 222; портрет.
- Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 4. — К., 1979. — С. 152; портрет.
- Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. — Перевидання в Україні. — Т. 2. — Львів, 1993. — С. 703; портрет.
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 149; фото.
- Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 112—113; фото.
- Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 85—86; фото.
- Проценко Людмила. Київський некрополь. – С. 202.
- Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 28.
- Пархоменко В. Друг дітей // Кам’янець-Подільський вісник. — 1993. — 6 березня. — С. 2.
- Забіла Наталя. Перші радощі // Кам’янець-Подільський: Літературно-художній альманах. — № 1. — 1956. — С. 10.
