Харків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Герб	Карта
Основні дані
Дата заснування:	1654-1655
Площа:	більше 300 км2
Населення:	1 754 123
Щільність населення:
Висота:	94 - 120 м. над рівнем моря
Поштові індекси:	61001
Тел. код:	+38057 (+380572)
Геогр. координати:	50° 00' пн. шир. 36° 15' сх. довг.
Авт. номер:	??
Офіційний день міста:	23 серпня
Поділ міста:	9 районів
Адреса міської влади	м. Харків, майдан Конституції, 7
Веб-сторінка:	Міський інформаційний центр
E-Mail:
Політика
Мер:	Добкін Михайло Маркович

ХАРКІВ (анг. Kharkiv, рос. Харьков), місто на сході України, великий промисловий і культурний центр, важливий транспортний вузол, історично головне місто Слобідської України, адміністративний центр Харківської області, 1920-1934 — столиця УРСР; за чисельністю населення - друге місто України (на 2005 р. - 1 754 123 мешканців).

Зміст 1 Положення і природа 2 Клімат 3 Історія 4 Населення 5 Нар. господарство 6 Освіта, наука, культура 7 Міста-побратими 8 Цікавинки 9 Література 10 Ресурси Інтернет

[ред.] Положення і природа

Харків розташований на вододільному підвищенні і в долині річок (Харків, Лопань, Уди); на території сучасного Харкова ці невеликі річки сходяться і вливаються (через Уди) до Дінця. Найвищий пункт н. р. м. 120 м (Лісопарк), найнижчий — 94 (Новоселівка). З погляду рельєфу Харків ділиться на чотири низовинні і чотири підвищені райони. Стік річок творить улоговину, висунену з півн. зах. на півд. сх. між Сер. височиною і Донецькою низовиною. Первісно долини річок на території нинішнього Харкова були заболочені, улітку деякі висихали до малих потоків (Нетеча, Немишль). Височини Харкова, перев. піщані, донедавна були вкриті сосновими і березовими лісами (Холодна гора, височина на півн. від Лопані).

Територія сучасного Xаркова покриває 300 кв. км й адміністративно ділиться на 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Київський, Комінтернівський, Ленінський, Московський, Фрунзенський Орджонікідзевський і Червонозаводський. Проте, донедавна зберігалися старі назви «сторін», поселень і слобідок, що були поступово включені до X.: Поділ, Залопань, Захарків, Клочківська Слобідка, Павлівка, Кінний базар, пустиня Аравія, Основа, Панасівка, Довголівка, Заїківка, Велика і Мала Гончарівки, Журавлівка, Верещанівка, Іванівка, Петінка, Москалівка, Нова Сербія, Нова Баварія й ін.

Перед 1914 територія X. мала приблизно 10000 га.

[ред.] Клімат

помірно-континентальний: зима холодна і сніжна, але мінлива, літо — гаряче. Сер. температура року — + 6,9 Ц. (у січні — 6,9, у липні + 20,3). Сер. кількість опадів за рік 513 мм, найбільша в червні й липні. В самому м. і в підміськ. околицях клімат м'якший, ніж на прилеглій півн. території, і тому придатний для городництва і садівництва, включно з виноградарством.

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія Харкова

Назва міста Харків походить найправдоподібніше від р. Харків. З початку 17 ст. Харківщина належала до Московської держави, але до 1650 р. тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи з служилих людей, будували укріплення й оборонні лінії проти крим. татар та ногайців: «білгородська», «ізюмська» та «українська» лінії.

Харків був столицею Української РСР з 1919 до 1934 року.

[ред.] Населення

По революції 1917 — 20 ч. меш. X. постійно зростало. За переписом 1926, м. мало 417 000 осіб (третє після Києва й Одеси) й українці стали в ньому відносною більшістю (38,3%), росіян натоді було 38%, євреїв 19,5% (відсотки на 1897 p.: 29,2, 60,0, 6,1). Тенденція до зростання ч. меш. виразно помітна і за 1930-их pp., гол. через приплив із сіл; 1939 X. мав 833 000 меш. За нім. окупації ч. меш. впало через мобілізацію до армії, масове вивезення на сх. та шукання притулку на провінції, і на 1942 — 43 їх лишилося в X. 160 — 180 000. Після 1944 населення м. почало швидко зростати. Перепис 1959 подає у X. 953 000 осіб. Значне ч. його — пром. робітники, службовці, працівники на будівництві, транспорті, у торгівлі, освіті й установах нар. здоров'я. Поділ за національністю: українців 48%, росіян — 40%, євреїв — 9%.

[ред.] Нар. господарство

X. один з найбільших пром. центрів України й колишнього СРСР, третій після Москви і Ленінграду центр машинобудування. Тут є великі машинобудів. і металообробні зав., як також підприємства енерґетйчного машинобудування та електротехн. промисловості (45% всієї продукції м.): Харківський тракторний зав., Харківський зав. транспортного машинобудування (випускає магістральні тепловози), Харківський електротехн. зав. (ґенератори для парових і гідравличних турбін), Харківський металобудів. зав. «Серп і Молот» (двигуни до зернових комбайнів), «Харківський верстатобудів., турбінний, авіаційний, велосипедний, «Електроважмаш», електротехн. промсти «Південкабель», будування кондиціонерів тощо, Працюють підприємства хім. промисловості (пластичних мас, мед. пластмас, хім. реактивів, лакофарбові, фармацевтичні й ін.), деревообробної, будів. матеріалів, меблів; розвинута поліграфічна промисловість, харч. (кондитерська фабрика «Жовтень», броварні, жировий комбінат, м'ясокомбінат тощо), парфумернокосметична фабрика. З легкої промисловості найбільше розвинена швейна, трикотажна, шкіряно-взуттева (X. мав найбільшу фабрику в колишній УССР), канатний зав. Кількість пром. робітників на 1961 перевищувала 350 000, у 1980 доходить до півмлн.

[ред.] Освіта, наука, культура

X. є другим після Києва культ. центром України. Низка установ веде свій поч. з дорев. часів, ін. з часу, коли X. був столицею УРСР, а деякі засновані, реорганізовані чи відновлені по другій світовій війні. Після різних реформ X. мав (1979) 21 вуз з понад 130 000 студентів. Серед високих шкіл важливіші: Харківський Держ. Університет, Харківський Політехн. Інститут, Харківський національний економічний університет, Харківський С.-Г. Інститут, Харківським Держ. Мед. Інститут, Харківський Юридичний Інститут, Харківський Держ. Інститут Культури, художньо-пром. та пед. інститути; діє ряд інженерно-екон. вузів: інж. зал. транспорту, інститут гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки (кол. Гірничий Інститут), інженерно-екон., інженерно-будів., автомобільно-дорожний, авіаційний, фармацевтичний, зоовет., комунального будівництва; 1923 — 63 працювала держ. консерваторія. У X. є 38 сер. спеціялізованих осв. закладів і 40 проф.-техн. шкіл; понад 50 н.-д. інститутів при високих школах або у відомстві Імін-в, 6 н.-д. інститутів АН УРСР (Харківський Наук. Центр АН). З поч. 30-их pp., а особливо після війни посилена русифікація усіх ступенів освіти у X., як також ін. культ.-осв. установ.

З наук. установ діють Харківська астрономічна обсерваторія, Харківське матем. товариство, ряд бібліотек і музеїв. До найбільших бібліотек належать: Харківська публічна бібліотека ім. Короленка, Наук. бібліотека Харк. Університету, Харківська держ. наук. мед. бібліотека, обл. держ. архів; з музеїв найбільші: Харківський Іст. Музей, художній і природничий музеї. Працює 6 проф. театрів, з яких мають звання акад.: Харк. театр опери і балету ім. Лисенка, Харківський держ. укр. драматичний театр ім. Шевченка, рос. драматичний театр ім. Пушкіна; діють ще Театр юного глядача, Харківський укр. театр муз. комедії і театр ляльок; працює обл. філармонія, 21 кінотеатр. 1963 відкрито велику кіноконцертову залю «Україна», а 1974 новий цирк. У X. діють Палац спорту, палац водних спортів «Спартак», 32 стадіони (серед них «Металіст», комплекс «Динамо» та ін.), дитяча залізниця «Мала південна».

У 1920 — 30-их pp. появлялася низка респ. газ. і журн. Тепер виходять: «Соціалістична Харківщина» (з 1934), «Ленінська зміна» (1938), «Красное знамя» (1958), «Вечірній X.» (з 1963 українською мовою, з 1983 укр. і рос.), літ. місячник «Прапор», діє в-во тієї ж назви; працює Книжкова Палата УРСР та поліграфічний комбінат «Соц. Харківщина» і книжкова фабрика ім. Фрунзе. Передаються дві програми телебачення — союзна і респ. та обл. (на останній матеріали передаються укр. та рос. мовами); 1979 збудовано нову телевізійну станцію.

У X. є ряд пам'ятників: крім звич. сов., Т. Шевченкові (1935, скульптура М. Манізера, архітектура І. Лангбарда), М. Коцюбинському (проект Н. Рябініна, 1957), з давніших В. Каразину (1906), М. Гоголеві (1909) та ін. З старих будів. пам'яток збереглися Покровський (1689) та Успенський (пошкоджений всередині 1930-их pp.) собори та деякі ін. будівлі 19 в.

[ред.] Міста-побратими

Перелік міст-побратимів Харкова: [1]

1. Болонья, Італія
2. Ліль, Франція
3. Нюрнберг, Німеччина
4. Познань, Польща
5. Цинцинаті, США
6. Тяньцзинь, КНР

[ред.] Цікавинки

Зазвичай вважається, що харківська площа Свободи (колишня Дзержинського) - найбільша в Європі, але "Еспланад де Кінконс" у Франції є більшою за площу Свободи^[1]. Площа Свободи спланована в 20-х роках 20 ст. архітектором В. Троценко. Вона займає 11.6 га, її протяжність по найбільшій осі складає 750 м. Міська площа таких колосальних розмірів була спеціально задумана для підкреслення столичного статусу Харкова, який, був політичним центром Радянської України з 1919 по 1934 р. Площу Свободи обрамляють відповідні з її масштабами будівлі, у ряді яких виділяється гігантська будівля Будинку державної промисловості, — Держпрома. ^[2]

[ред.] Література

[ред.] Ресурси Інтернет

• Місто Харків
• Весь Харків
• Харківський портал
• Офіційний сервер Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету
• Офіційний сайт Харківського міського інформаційного центру
• Веб-камера на Павловому Полі
• Веб-камери пл.Рози Люксембург та панорама міста
• Мій Харків - інформаційний портал
• Галерея «Старий Харків». Фотографії, листівки, малюнки

	Харківська область
Райони	Балаклійський • Барвінківський • Близнюківський • Богодухівський • Борівський • Валківський • Великобурлуцький • Вовчанський • Дворічанський • Дергачівський • Зачепилівський • Зміївський • Золочівський • Ізюмський • Кегичівський • Коломацький • Красноградський • Краснокутський • Куп'янський • Лозівський • Нововодолазький • Первомайський • Печенізький • Сахновщинський • Харківський • Чугуївський • Шевченківський
Міста обласного значення	Ізюм • Куп'янськ • Лозова • Люботин • Первомайський • Харків • Чугуїв

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.