Канівський природний заповідник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ка́нівський приро́дний запові́дник — створений 1923 року природний заповідник, плошею 2027 гектарів неподалік Канева, на правому березі і заплавних островах Дніпра.

Основні функції К. п. з. - охорона еталонних і унікальних природних комплексів лісостепу, збереження біорізізноманіття,спостереження за зміною природних процесів. У лісовому покриві тут домінує граб з домішкою дуба черешкового, клена гостролистого, ясена звичайного. Грабова діброва знаходиться на східній межі свого ареалу. В заповіднику виявлено 974 види судинних рослин (з них 22 вписані до Червоної книги), 170 - лишайників, 138 - мохоподібних.

[ред.] Ландшафти

Неповторно мальовничі заплавні Зміїні острови. Значну їх частину займають столітні дуби й сосни. На одній ділянці можна зустріти сон-траву, очерет і конвалію. Це пов'язано із підтопленням островів водою. У типові комплекси інтенсивно вселяються болотні види, відбувається перебудова природної екосистеми.

[ред.] Фауна

Багата й фауна заповідника. Тут виявлено 10 тисяч видів безхребетних; хребетних представляють 226 видів птахів, 51 - ссавців, 11 - земноводних, 8 - плазунів. На Зміїних островах гніздиться орлан-білохвост, неодноразово траплялися змієїд і балобан, зустрічається на прольоті лелека чорний.

[ред.] Наукова робота

Екосистеми Канівського заповідника є одними з найбільш вивчених в Україні. Опубліковано понад 3.5 тисячі наукових праць, присвячених заповіднику. На підставі цих матеріалів захищено десятки докторських дисертацій й написано десятки монографій. Канівський заповідник традиційно вважається одним із центрів підготовки молодих спеціалістів — біологів, екологів, географів. Щороку на його садибі проходять практику до 700 студентів Київського університету ім. Тараса Шевченка та інших вищих закладів освіти. Науковці заповідника склали 30 томів «Літопису природи», започаткованого 1968 року. На стаціонарних пробних площах дослідники регулярно спостерігають за річною й сезонною динамікою рослинного покриву, провадять інвентаризацію основних груп рослин, тварин і грибів.

Не менш важливим для заповідника є вивчення інтродуцентів. Деякі з них поводяться досить агресивно щодо місцевих видів. Акація біла, клен американський, аморфа кущова вже займають значні площі, потіснивши аборигенні види. Завезена десятки років тому американська норка витісняє європейську. Отож, актуальним стало прогнозування розвитку природних комплексів в цілому й стану окремих популяцій місцевих та інтродукованих видів.

Розташування заповідника в густонаселеному районі, поблизу одного з найбільших туристичних центрів України (Тарасову гору щороку відвідують до 300 тисяч туристів) створює значні рекреаційні навантаження на охоронну зону. Науковці розробили екологічну стежку для організованих екскурсій з метою пропаганди природоохоронних знань та підвищення рівня екологічної культури.