Канів
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Канів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Основні дані | |||||
| Регіон: | Черкаська | ||||
| Район/міськрада: | Канів | ||||
| Засноване/перша згадка: | перша писемна згадка — 1078 року. | ||||
| Статус міста | з 1796 року | ||||
| Населення | 26426(2005) | ||||
| Площа: | 17,42 км² | ||||
| Поштові індекси: | 19000 - 19009 | ||||
| Телефонний код: | +380-4736 | ||||
| Географічні координати: | 49°45' пн.ш. 31°28' сх.д. | ||||
| Міста-побратими: | Фірзен, Сонома, Ламберсат | ||||
| День міста | 3-тя неділя вересня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Таганча | ||||
| До станції: | 45 км | ||||
| До обл.центру: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км 169 км 78 км |
||||
| До Києва: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км — км — км |
||||
| Міська влада | |||||
| м. Канів, вул. Олега Кошового, 3 | |||||
| Веб-сторінка: | http://www.kaniv.ck.ua | ||||
| Міський голова: | Коломієць Василь Васильович | ||||
Канів — місто, районний центр Канівського району Черкаської області. Населення 26,426 (11.07.2005).
[ред.] Історія
У Патерику Києво-Печерської лаври згадується про приїзд до Києва іконописців з Константинополя до Києва, які “проходили” ... в Канев в лодиях”. Ця подія сталася між 1074 і 1088 роками. Саме від цього часу місто веде лік своїм рокам.
Канів згадується також у 1144 році, коли князь Всеволод Ольгович заснував тут церкву святого Юрія (Успенський собор). У 1149 році Юрій Долгорукий, захопивши Київський стіл, посадив князем у Каневі свого сина Гліба. Проте, можна твердити, що місто існувало задовго до цих подій. У другій половині І тис. до н.е. на г. Московка, в урочищі Ісковщина, на Сорокопудовій, Пилипенковій, нині Тарасовій горах знаходились ранньослов’янські поселення. Біля підніжжя Великого та Малого скіфських городищ та біля Мар’їної гори у VІІ-ІХ ст. існувало поселення полян, на якому, починаючи з 1957 року проводились розкопки кафедрою археології Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка під керівництвом Г.Г.Мезенцевої.
У середині ХІІ ст. Канів був великим містом і відігравав велику роль в житті Давньої Русі. Тут проходив великий шлях “з варяг у греки”, який був важливою торговою артерією держави. В літописах місто часто згадується з 1144 по 1195 роки у зв’язку з походами руських князів проти половців.
Місто не раз руйнували, зрівнювали з землею. У 1239 р. Канів захопили і спустошили монголо-татарські орди, а у вересні 1678 року в місто вдерлися і повністю його зруйнували турки. Канів знаходився на розпутті сумнозвісного “Чорного шляху”, яким впродовж багатьох віків турки і татари гнали в полон слов’янських бранців.
Не один раз Канів переходив із рук в руки. 1362 року місто опинилося під владою Великого князівства Литовського, 1569 року Каневом заволоділа польська шляхта, 1672 року місто було під владою турків. З 1775 року Канів перейшов у особисту власність польського короля Станіслава Августа, а 1777 р. він подарував Канів своєму племіннику Станіславу Понятовському. У 1800 році Понятовський продав свій прибуток від Канева разом з будовами і місцем, на якому був Королівський палац, архімандриту канівського базиліанського монастиря Б.Фізикевичу, який заповів своє майно базиліанському училищу. Після його смерті три частини майна дістали спадкоємці, а четверту – монастир.
У 1833 році базиліанський монастир і училище здобули статус повітового, а монастирська церква стала православною і соборною. 1793 року відбувся другий розподіл Польщі, в результаті якого вся Правобережна Україна, у тому числі й Канів, перейшла до складу Російської імперії. Мешканці Канева завжди вирізнялися волелюбним духом. Так, 1536 р. відбулося одне з перших повстань в Україні проти польського поневолення, в якому брали участь і канівці. 1595 року Черкаси, Канів, Корсунь та інші міста і села сучасної Черкащини охопило повстання під проводом Северина Наливайка, а у 1591-1593 роках тут прокотилось повстання проти польської шляхти, яке очолив гетьман реєстрових козаків Криштоф Косинський, не оминула Канів і Коліївщина.
1601 року Каневу було надано Магдебурзьке право.
У 30-х роках ХVІІ ст. в місті було створено Канівський полк, який налічував 2957 козаків і складався з 16 сотень. На 1654 рік полк налічував 3152 козаки. Канівський полк хоробро бився під прапорами Богдана Хмельницького під час народно-визвольної війни 1648-54 років. 1712 року Канівський полк як військово-адміністративну одиницю було ліквідовано.
У ХVІ ст. Канів став своєрідною козацькою святинею. Літні запорожці, які вже не могли брати участь у походах і боях, почали селитися та доживати віку на Чернечій горі, неподалік Канівського монастиря. 1578 р. козаки перевезли сюди останки скараного у Львові гетьмана Івана Підкови, ще один гетьман запорізького війська, Яків Шах, доживав тут свій вік. У Каневі похований гетьман Самійло Кішка.
1837 року Канів стає повітовим містом, тут засновано магістрат і міську думу. 1852 року було затверджено герб міста. На 1849 рік у місті нараховувалось 5138 жителів, у тому числі чоловіків – 2863, жінок – 2275. На той час Канів був глухим містечком, яке мало незначну промисловість: цегельний завод, 16 водяних, 13 сплавних, 6 вітряних млинів. Кустарним ремеслом займалося 79 осіб. Місто має 18 крамниць, корчму та 11 пивних рундуків. Прибуток міста за 1846 р. складав 3470 крб. З 1830 року тут почала діяти лікарня, розрахована на 15 ліжок. В Каневі був один цегляний і 655 дерев’яних приватних будинки.
[ред.] Джерела
- [1] — Офіційний сайт Канева
- auc.org.ua — Канів
[ред.] Література
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
