Кельти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Розповсюдження кельтів. Зеленим — 1000 року до н. е., червоним — 400 року до н. е., оранжевим — територія культури Ла Тен.

Кельти (римська назва — галли) — група давніх племен індоєвропейського походження, що у I тисячолітті до н. е. мешкали на території Франції, Швейцарії, Австрії, Чехії, Іспанії, Північної Італії, Британії, Ірландії, частини Балкан, Західної України.

Прямими нащадками кельтів є ірландці, валійці, шотландці та бретонці. В решті Європи кельти не просто зникли, а переважно розчинилися серед інших народів.

[ред.] Культура кельтів

«Кельтський князь з Глауберга», (5 ст. до н. е.)

Довгий час кельти вважалися дикунами, які приносили людські жертви, як вони зображені у давньоримських історичних творах. Однак в останні 20-30 років уявлення про кельтів значно змінилося на основі нових археологічних та історичних досліджень. Кельти були дуже освічені в металургії і виробляли на той час кращі залізні і золоті вироби у світі, вели жваву торгівлю із Середземномор'ям та Північною Європою. Кельти винайшли між іншим мило.

Їхнє суспільство не мало такої жорсткої ієрархії як давньоримське. Кельти не мали великих міст і жили розсіяно великими родинами, проте могли за потреби організувати спільні дії багатьох племен (війни, переселення). Жінки грали значну політичну роль у суспільстві, на відміну від римських. Хоча кельти й мали письменність, у них ймовірно існувало табу на запис будь-яких релігійних та суспільних відомостей, тому переважна більшість таких відомостей походить з праць давньогрецьких та давньоримських істориків.