Кримський Агатангел Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кри́мський Агатанге́л Юхи́мович (*3 січня (15 січня) 1871 - 25 січня 1942 ) - український історик, письменник, перекладач, один з організаторів Академії Наук України (1918). К А. Ю. був орієнталістом світового рівня. Літ. псевдонім А. Хванько.

[ред.] Біографія

Народився у місті Володимирі-Волинському (тепер Волинська обл.). Деякий час навчався у гімназіях Острога і Києва. В 1885 вступив до Колегії Павла Ґалаґана у Києві, де значний вплив на формування його мав П. Житецький. Після закінчення колегії (1884) Кримський добре володів німецькою, французькою, польською, грецькою, італійською і турецькою мовами. В 1892-96 — навчався у Лазаревському інституті східних мов у Москві, а з 1896 — на історико-філологічному факультеті Московського університету. Кримський брав активну участь в українському національному житті кінця 19 ст., вів переписку з відомими діячами української культури — О. Огоновським, Б. Грінченком, І. Франком та ін. У цей період своєї діяльності Кримський вів наукову полеміку з Соболевським, який пропагував гіпотезу М. Погодіна про те, що давні кияни були росіянами, які тільки в період татаро-монгольської навали відійшли на північ. У 1896-98 перебував у науковому відрядженні в Сирії і Лівані. В 1898-1918 Кримський викладав арабську, перську, турецьку мови та історію країн мусульманського Сходу в Лазаревському інституті східних мов (з 1900 — професор), Після встановлення в 1917 української державності Кримський вирішив повернутися на батьківщину. У 1918 став професором Київського університету (до 1941, з перервами). В червні-листопаді 1918 Кримський разом з В. Вернадським, М. Василенком та ін. був одним з організаторів Української Академії Наук, незмінним секретарем та головою історико-філологічного відділу (до 1929). Протягом 1921-29 Кримський очолював Інститут сходознавства в Києві. В травні 1928 після чергового переобрання Кримського секретарем УАН більшовицький уряд не затвердив його на цю посаду, а невдовзі були ліквідовані і всі установи, які очолював учений. У 1930-ті рр. Кримський був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України. 20.7.1941 Кримського було заарештовано співробітниками НКВС, звинувачено в антирадянській націоналістичній діяльності і ув'язнено в одній із тюрем НКВС в Кустанаї (тепер Казахстан). Помер (за іншими даними, був закатований) 25.1.1942.

Кримський — автор численних праць з історії та культури арабських країн, Ірану, Туреччини та ін., семітології, історії, ісламу («Історія мусульманства», 1904-12; «Історія арабів і арабської літератури», 1911-12; «Історія Персії та її письменства», 1923; «Історія Туреччини та її письменства», 4 тт., 1924-27). Окремі історико-літературні монографії Кримського присвячені «Хамасі» Абу Таммана, Абану Ліхікі, Хафізу, П.Алеппському. Велику увагу приділяв дослідженню історії української мови і літератури, фольклору, етнографії. Кримський — автор праць: «Українська граматика» (2 тт., 1907-08), «Нариси з історії української мови» (1922, у співавторстві з О. Шахматовим), редактор першого тому «Академічного словника» (1924). Як письменник Кримський відомий поетичними творами на східні теми, що увійшли до збірки «Пальмове гілля» (З тт., 1901, 1908, 1922), оповіданнями (зб. «Повістки й ескізи з українського життя», 1895 і «Бейрутські оповідання» 1906 та романом — «Андрій Лаговський» (1905, повністю опублікований в 1972). Кримському належать численні художні переклади Антари, Омара Хайяма, Сааді, Хафіза, Міхрі-Хітум, Фірдоусі та багатьох інших, у тому числі західноєвропейських поетів.

Ім’я Кримського міститься у затвердженому XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу. Інститут сходознавства НАН України носить ім’я Агатангела Кримського.