Математична модель мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Математична модель мови — математична конструкція, яка використовується для експлікації властивостей природної мови, тобто, для чіткого та однозначного формулювання понять, які необхідні для описання мови.

В якості первинних, тобто, заданих із-зовні, для кожної математичної моделі мови відбираються деякі основні поняття, відношення і операції, що використовуються в теоретичній лінгвістиці, і на їх основі з допомогою математичних (теоретико-множинних, алгебраїчних, логіко-математичних, топологічних, теоретико-ймовірносних і статистичних) засобів визначаються і описуються інші поняття та відношення — як вже існуючі в теоретичній лінгвістиці (до цього відноситься, наприклад чітке формулювання понять відмінка, роду та частини мови), так і виникаючі при точному описанні мови (наприклад, поняття проективності).

Основними поняттями математичної моделі мови є поняття вихідного словника, тобто, скінчені множини символів, і ланцюги, тобто, послідовності символів із даного словника. В багатьох математичних моделях мови задається також розбивка словника на класи та відношення між відповідними класами.

Прийнято розрізняти два типи математичних моделей мови:

Аналітичні моделі мови, при побудові яких використовується абстракція актуальної нескінченності, тобто, вся нескінчена сукупність речень мови розглядається як вихідна даність;
Формальні граматики в яких використовуються лише абстракція потенційної нескінченості, тобто, кожне речення виникає (породжувані граматики), або розпізнається (розпізнавальні граматики) на деякому кроці спеціально побудованого числення або алгоритму.