Меланізм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Меланізм (від грец. μέλας — «чорний») — збільшення вмісту темного пігменту меланіну вище норми для даного виду тварин. У тварин меланін зустрічається в шкірі, шерсті, волоссі, пір'ї, сітчатці ока, а також у деяких внутрішніх органах. Більш науково точним визначенням меланізму буде "фенотип, в якому можлива меланінова пігментація організму є повністю, або майже повністю, вираженою". Синонімом для цього статусу, що використовується у лікарській практиці щодо людини, є "меланоз".
Близьким до меланізму поняттям є "абундізм" - стан, при якому посилена пігментація шкіри або інших покривів проходить не рівномірно, а окремими ділянками. При абундізмі, наприклад, плями або смуги у плямистих та смугастих тварин можуть розширюватись аж до злиття, що призводить до так званого псевдо-меланізму. Меланізм та абундізм найчастіше є результатом мутацій, але можуть виникати і внаслідок інших факторів, таких як вплив незвичайних температур під час вагітності, що може порушувати транскрипцію та трансляцію генів.
Меланізм (або абундізм) тварин, що виникає внаслідок антропогенного впливу на їхнє життєве середовище, називається "індустріальним меланізмом"; класичним прикладом індустріального меланізму в якості пристосування до антропогенних змін навколишнього середовища є розповсюдження цього феномену в популяції метелика Березовий п'ядак (Biston betularia) на території Великобританії.
Явище меланізму спостерігається за нормальних умов у багатьох видів тварин: ссавців (білка, лисиця, майже всі види родини котячих), плазунів (коралова змія), комах (п'ядаки), риб.
Серед ссавців класичним прикладом меланізму є його прояви у кішок. Леопард, пума та ягуар, у яких виявляється меланізм, звичайно називаються "пантерами" або "чорними пантерами". Прикладом сильного поширення мутації, що призводить до меланізму, в популяції котячих, є популяція леопарда на території Малайзії, де близько 50% тварин є меланістами (тобто мають чорне забарвлення). Взагалі серед великих кішок меланізм звичайно є більш поширеним в тих популяціях, що мешкають в щільних лісах - за умови брака освітлення темні тварини тут є менш помітними, ніж на відкритій місцевості, що полегшує їм виживання при дії природнього добору.
У свійської кішки також часто зустрічаються чорні меланістичні форми. При цьому в популяціях здичавілих кішок у великих містах природній добір призводить до збільшення відносної кількості чорних особин: показано, що чорні кішки мають більш збалансовану нервову систему та швидшу реакцію, аніж кішки інших забарвлень, що полегшує першим виживання в міському середовищі.
