Микулинці (смт)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Микулинці - селище міського типу в Теребовлянському районі, Тернопільської області. На річці Серет. Найближча залізнична станція Микулинці-Струсів знаходиться за 4 км від поселення. Населення - 3.457 тис. осіб. Площа - 0.004 тис.кв.км. Густота населення - 929.300 ос./км².
Зміст |
[ред.] Історія
Перша згадка в "Повчанні" Володимира Мономаха у 1096. В 11 ст. входило до Теребовлянського удільного князівства, у 12ст - до Галицького, а з 1199р - до Галицько-Волинського. а з 1199 р. – у складі Галицько-Волинського князівства. 1595 року, на основі наданого йому Магдебурського права, стало містом-фортецею. Ця грамота пропала під час польсько-турецької війни, тому на прохання власниці міста, Людвики з Мнішків Потоцької, король Август ІІІ видав підтвердження про це право вдруге. У 1550 році власницею Микулинець Анною Йордановою побудовано Микулинецьку фортецю. Потім власниками замку були Анна Синявська — дочка гетьмана Миколи Синявського, Самуеля Зборовська, Олександр Зборовський. У 1637 році Микулинці разом з фортецею купив Станіслав Конецпольський. Як особливо відповідальний тест на міцність фортеці та її захисників історики відзначають 1675 рік, коли відбувся черговий напад турецько-татарського війська. На початку XIX ст. фортеця втратила своє оборонне значення. Власник містечка і навколишніх земель барон Ян Конопка, перебудувавши відповідно давні житлові приміщення, створив у фортеці суконну фабрику, яка швидко занепала і була закрита. Після цього замком ніхто більше не цікавився. У занедбаному стані він поступово руйнувався. Зараз замок цікавий ще й тим, що в одній з його веж можна побачити мешканців – родину, яка використовує замок як житло.
[ред.] Архітектурні пам'ятки
[ред.] Замок
У 1550 р. власниця Микулинець Йорданова звеліла звести тут мурований замок для захисту від нападів татар, що грабували ці землі мало не щороку. Замок давав почуття відносної безпеки, населення села швидко зростало, розвивались ремесла - все це дало можливість Микулинцям у 1595 отримати статус міста з правом проводити 3 ярмарки в рік. В 16-17 ст. місто було у власності магнатів Конєцпольських та Зборовських. Замок витримував не одну осаду, на його мурах до цієї пори видно сліди розпеченої смоли, яка лилася на голови зайд. В 1672 році замок здався туркам лише після 15-денної облоги. Османи не дарували микулинчанам такої впертості та відваги - всіх чоловікив міста було вбито, жінок же та дітей забрано в ясир. У І пол 18 ст. Микулинці належать Сєнявським, потім - Любомирським. З ІІ половини того ж століття місто - власність найбагатшого магнатського роду Потоцьких. Збереглись дані про населення місті в 1773-1780х: було тоді 104 жителі передмість, 160 міщан, 11 халупників, 7 комірників, 3 мельники, 5 шляхтичів. Вже в 18 ст. замок починає занепадати, втрачає своє оборонне значення, і 1815 австрійський барон Кнопка, купивши фортецю, організовує в ній суконну фабрику. З початку XX ст. замок було залишено на самознищення. Ніяких робіт по реставрації не ведеться...
[ред.] Троїцький костел
Збудований архітектором А.Мошинським в стилі бароко, а за деякими джерелами за проектом архітектора Тальовського. За костелом, за невисоким муром є цвинтар. Протягом 1799 – 1816 років у парафії відбулось багато змін: ремонт храму після сильної бурі, зміна пароха, встановлення нових дзвонів. У роки війни костел був повністю залишений і закритий. В 1989 році була відновлена парафія Трійці Пресвятої. Парафія належить до Чортківського деканату Львівської архідіїцезії. В середині костелу вмонтовано чотири бічні вівтарі і один головний вівтар. Вівтарі виготовлені з дерева і покриті мармуром. Вівтарі були виготовлені у 1779 році. В центрі головного вівтаря образ Святої Трійці. Вище образа на каркасі знаходиться напис латинською мовою 'ET HI UNUM SUNT'. У самій верхній частині два ангели та голуб Святого Духа у променистій обрамці. Микулинці отримали міське право у 1595 році. Костел існував наприкінці ХVІ століття. У 1780 - 1785 роках парафію Микулинці обслуговували ченці Згромадження отців-місіонерів. Спочатку в Микулинцях знаходився дерев'яний костел Івана Хрестителя. Пізніше на тому самому місці був збудований теперішній кам'яний. Вівтарі бічні: вівтар Матері Божої - посередині вмонтована скульптура Непорочної Діви Марії, з боків - алегоричні фігури та ангели; вівтар Найсвятішого Серця Ісусового - посередині вмонтована скульптура Божого Милосердя, з боків - алегоричні фігури; вівтар св. Йосиф Антонія. Костел досить добре зберігся, частина інвентарю - в Олеському музеї. Біля храму знаходиться старий цвинтар.
[ред.] Палац
Споруджений у 19ст. на місці старого палацу Потоцького (18ст, побудованого Людовикой) в стилі класицизму. В XVIII ст. Людвика подарувала його графові Мнішекові. Зараз це лікарня.
