Наконечний Андрій Михайлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андрі́й Миха́йлович Наконе́чний (31 травня 1905 с. Урмань, Тернопільщина – 15 вересня 1983, Тернопіль) – укр. живописець, творив у жанрі візантійського іконопису, наставником його був польський професор Кароль Гомоляш. Виконував на замовлення Андрея Шептицького копії фресок каплиці Чесного Христа у Вавелі - резиденції польських королів, виконану українськими майстрами 16 ст.
Зміст |
[ред.] Загальні біографічні відомості
Маляр А. Наконечний народився у селі Урмань, нині — Бережанського району.
Доля художника незвичайна. Широка популярність його релігійного живопису, і раптом — смертельна небезпека з боку можновладців. У зв’язку з цим видавав себе за людину, яка здобула 4-и класи освіти і до малярства не має ніякого відношення. І лише після смерті, у січні 1991 р. в залі Тернопільського краєзнавчого музею відбулася перша персональна виставка творів А. Наконечного, які зберегла родина. Це було справжнє відкриття.
[ред.] Дитинство
Раннє дитинство художника минуло у сприятливих обставинах сімейної злагоди і праці. До того ж, батько був начитаною людиною, любив багато розповідати. На жаль, ще дванадцятирічним Андрій став сиротою і спізнав гіркоту поневірянь. Зростав у праці, багато малював.
[ред.] Студії
У 1929 —1933 рр. А. Наконечний студіював в школі проф. Альфреда Терлецького, яка діяла при Краківській Академії Красних Мистецтв.
[ред.] Воєнні роки
У роки війни А. Наконечний переїхав до Львова, де, крім малярства, займався політичною діяльністю, брав участь в акті проголошення самостійної Української Держави. Але почалися нацистські репресії, і більшість його творів (ікони, історичні композиції, пейзажі) пропала.
[ред.] Повоєнні роки
Важкими видалися для художника повоєнні роки. “Записаних” чотири класи освіти вберегли від арешту. Андрій Наконечний трудився в каменоломні, у лісовому господарстві, згодом малярем у Бережанському шляховому відділі, з яким незабаром переїхав до Тернополя.
Під час хрущовської “відлиги” відважився дати на обласну виставку самодіяльних художників кілька краєвидів. Їх помітили, почали хвалити. Художник зорієнтувався, що це небезпечно. Все ж таки зробив спробу утвердитися: подав документи з проханням прийняти його до Товариства художників.
Найважчими виявились останні десять літ. Прикутий до ліжка паралічем (1973 —1983), А. Наконечний не переставав цікавитися мистецтвом, літературою. 15 вересня 1983 р. Наконечний помер. Похований у Бережанах.
[ред.] Творча діяльність тв ідентичність
У дванадцятирічному віці намалював декорацію для аматорської вистави, якою користувалися понад 40 років. Андрія Наконечний відбував службу у польському війську, де теж знаходив можливість малювати. Його захоплення помітили і доручати йому оформлювальні роботи. Згодом військовики рекомендували його на навчання до приватної школи професора Гофмана.
Шлях у мистецтві А. Наконечному допоміг вибрати художник проф. Кароль Гомоляш, порадивши ґрунтуватися на традиціях візантійського малярства. Відтоді релігійний живопис став головним у його творчості. Згодом митець потрапив під опіку Митрополита Андрея Шептицького, який замовляв, зокрема, копії фресок каплиці Чесного Хреста в резиденції польських королів у Вавелі.
[ред.] Доробок
Андрій Наконечний, повернувшись до рідного села, малює серію ікон, кольорових репродукцій (“Ісус Христос”, “Святі Ольга та Володимир”), ряд етюдів з краєвидами урманських околиць. Цей період особливо плідний у житті художника.
Його картини можна умовно поділити на іконописні, пейзажні, портретні. У Настасівській церкві дивом збереглися рукописи й образи, які А. Наконечний створив (спільно з Д. Горняткевичем, М. Зорієм, А. Лепким).
Пейзажі («З рідного Урманя», «Тернопіль»), історичні полотна («Козак на могилі», «Євангеліє»), іконопис («Вознесіння», «Хрещення», «Благовіщення»).
[ред.] Література
- Герета І. Художники Тернопільщини кінця XIX —XX ст. Андрій Наконечний //Тернопіль. —1994. —№ 2 —3. —С. 11 —12.
- Дуда І. Тернопільщина мистецька (А. Наконечний) //Свобода. —1992. —4 лют.
- Костюк С. Єдина розрадо —надіє…: (Про А. Наконечного) //Тернопіль. —1991. —№ 2. —С. 38.
- Лисевич М. Воскресіння: (Про життя та творчість художника А. Наконечного) //Ровесник. —1991. —№ 7. —С. 6 —7.
- Наконечний Андрій Михайлович //Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 1995 рік. —Тернопіль, 1994. —С. 36 —38.
- Сивобородько М. Народний митець: (Про художника А. Наконечного) //Вільне життя. —1991. —14 лип.
- Стецько В. “А душі вбити не можуть”: (Мистецька спадщина А. Наконечного) //Образотворче мистецтво. —1992. —№ 6. —С. 10 —13.
- Стрибуцька Н., Голизова А. Вічне джерело духовності —ікона: (Відомості про художника А. Наконечного) //Вільне життя. —1991. —4 груд.
