Очерет звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Очерет звичайний

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Однодольні (Liliopsida)
Ряд:	Poales
Родина:	Злакові (Poaceae)
Рід:	Phragmites
Вид:	Очерет звичайний (Phragmites australis L.)

Очерет звичайний (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud.) (Phragmites communis Trin.). Місцеві назви - очерет, комиш. Трав'яниста багаторічна блакитнувато-зелена рослина родини злакових (0,8-4 м заввишки), з довгим повзучим кореневищем. Стебло прямостояче, кругле, товсте (до 12 мм), голе, гладеньке. Листорозміщення чергове, стебло до верхівки облистнене. Листки лінійно-ланцетні (1-5 см завширшки), плескаті, шорсткі, по краю гострошорсткі. В місці переходу листкової пластинки в піхву замість язичка розміщений ряд волосків. Квітки дрібні, непоказні, зібрані у крупне (10-30 см завдовжки) волотисте суцвіття. Волоть густа, пухнаста, під час цвітіння розлога, звичайно з пониклою верхівкою. Гілочки волоті гострошорсткі. Колоски (9-12 мм завдовжки) темнувато-буруваті, звичайно з фіолетовим відтінком, рідше жовтуваті. Колоски 37-квіткові, лінійнo-ланцетні, стиснуті з боків. Колоскові луски ланцетні, неоднакової довжини, коротші від квіткових. Нижні квітки в суцвітті тичинкові, решта - двостатеві. Квітки мають дві квіткові луски, три тичинки з фіолетовими пиляками і маточку з верхньою зав'яззю та двома короткоперистими темно-червоними приймочками. Нижня квіткова луска на верхівці витягнута в довге шилоподібне вістря, яке в 2-3 рази довше за луску. Верхня квіткова луска в кілька разів коротша від нижньої, вісь колоска майже по всій довжині вкрита волосками. Плід - довгаста зернівка.

Росте у вільшняках, на лісових та низинних болотах, у плавнях. Часто утворює густі зарості. Тіньовитривала рослина. Цвіте в липні - вересні. Поширений по всій Україні. Заготівля провадиться в районах поширення. Промислова заготівля можлива в дельтах рік Дніпра і Дунаю. Запаси сировини великі.

[ред.] Практичне використання

Рослина, що дає будівельний матеріал, целюлозу; плетивна, кормова, вітамінозна, харчова, лікарська і фітомеліоративна рослина.

Очерет з давніх-давен використовується як будівельний матеріал. Нині з нього виготовляють чію, бердану, гідробердану, твердопресовані і волокнисті звуко- і термоізоляційні плити (комишит), дошки для підлоги, облицювальні панелі, диферент, гіпсоволокнисті плити, комишитобетон, пластики та інші будівельні матеріали. Очеретяні плити й мати широко використовують у цукровій промисловості (річна потреба республіканського цукротресту становить понад 40 тис. тонн). Очерет використовують як покрівельний матеріал, а також плетуть з нього стіни і перегородки в невеликих господарських будівлях, тини, плотики для переправи через тихі протони в дельтах річок і багато інших виробів. З нього виготовляють циновки для вигодовування червів шовкопряда, мати для парників, у степових районах використовують на паливо.

Очерет є цілком задовільною сировиною для виробництва целюлози. Стебло містить 63,3, а листки 24,5% целюлози. Середній вихід небіленої целюлози в лабораторних умовах коливається від 33 до 41 %. Шляхом хімічної та фізико-хімічної переробка з очерету можна одержувати високоякісні сорти паперу, текстильну віскозу, кормові білкові дріжджі, фурфурол, спирт, глюкозу та інші продукти гідролізу.

Очерет - цінна кормова рослина. У молодих рослинах міститься 43% протеїну, 2,5 жиру, 36 клітковини, До 44% безазотистих екстрактивних речовин. Він є добрим кормом, особливо для коней і лошат, старий очерет непридатний на корм худобі, а тільним коровам навіть шкідливий. Сіно, заготовлене до колосіння очерету, має високу поживність; з 1 га за два укоси збирають до 40 т сухої маси. Прекрасна рослина для виготовлення силосу. У листках міститься чимало вітаміну С (300-500 мг% ) і цукрів (18 % ), з них можна виготовляти вітамінний напій і спирт.

У народній медицині корені очерету використовують як потогінний і сечогінний засіб, а слизисті виділення із стебел використовують при укусах комах. Очерет звичайний добре витримує несприятливий газовий режим з підвищеним вмістом ц воді та ґрунті сірководню, вуглекислоти, метану, а також стійкий проти дії таких отруйних для живих організмів хімічних речовин, як фенол, нафтенові кислоти, хлориди, ціаніди, закисні солі заліза та інші. Вважають, що на мілководних ділянках дніпровських водосховищ густі зарості очерету можуть виконувати роль біофільтра, що очищає воду від всілякого забруднення. Очерет придатний для закріплення вологих пісків.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Збирають очерет у повній біологічній стиглості пізно восени і взимку за допомогою спеціальних машин або скошують косами. Щоб не завдавати травм кореневищам і молодим пагонам, під час ручної і особливо механізованої заготівлі сировини з обвалованих територій спускають воду у річки і в такий спосіб просушують ґрунт перед збиранням урожаю. На ділянках, де очерет щороку не викошують, з часом нагромаджується багато відмерлих однорічних пагонів, так звані старники, що заважають розвитку молодих поколінь. Внаслідок цього різко знижується продуктивність очеретяних заростей. Щорічне скошування очерету Сприяє підвищенню його врожайності на 10-15%, а випалювання - на 20-60%, при цьому знищуються шкідники й хвороби.

Нині ключем до вирішення проблеми широкого й повного використання ресурсів очерету як промислової сировини є гідротехнічне впорядкування заплав річок, що передбачає обвалування території, штучне затоплення заростей очерету та осушення їх перед збиранням урожаю, а також конструювання високопродуктивних збиральних машин з питомим тиском на ґрунт 20-40 г/см².